Відтінки сміхової енергії
Слово сміх наче випробовує спроможність мови за до всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітні ші відтінки пов’язаних із ним понять. Іноді грані між відтінками невиразні: узяти когось на посміх, але веселий чи світлий по сміх. Інша річ — посмішище, посміховище, посміховисько. Тут уже суфікси додали своєї однозначно темної барви. Здрібніння знову ж таки вносить сумнів: у чому — посмішці чи усмішці — більше тепла та щирості. Утім, хоч якими б влучними епітетами не прикрашали посміш ку, на ній залишатиметься знак префікса по (латин. те, що стоїть спереду) — знак її поєднання з негативною енергетикою. Посмішка може стати чимось агре сивним, грубим, їй більше пасують неприємні епітети: крива, глузлива, холодна, іронічна, саркастична, єхидна. Не до й і суфікс здрібніння (посмішечка), й епітети: кривенька посмішка ще неприємніша, аніж крива. Інша річ — усмішка. Їдкі епітети не пасують цьому слову. З усмішки ніхто не зробить «усміховища», бо не можна взяти когось на усміх (як на посміх), бо є мамина усмішка й усмішка Джоконди. Усміхається, а не посміхається природа квітами, погожим небом, мерехтливим морем. Усмішка — хороший дарунок, мов світлина на пам’ять. Недарма в останню мить, доки клацне фотоапарат, перед спалахом чуємо: «Усміхніться!»
Префікс у словах насміх і насмішка не залишає сумнівів щодо своєї барви. Насмішка — глузливий жарт: префікс на- (така вже радикальність префіксів!) докорінно змінює «оздоровлювальну» природу сміху: тут у гру вступає жовч. Утім, не все й тут однозначно. Надто, коли зважимо на суфікси. Насмішкуватість — не така вже й погана прикмета, ще й коли применшувальну дію суфікса підкріпити отим дуже звичним, що так часто звучить, прислівником «трохи»: проворна, жвава, весела й трохи насмішкувата — зовсім не погані риси дівочої вдачі. Римляни сказали б: «З крихтою солі» (у нас — із перцем). Саме з крихтою, бо далі — уже не сіль, а жовч. Насміхатися з когось і висміювати когось — неоднакові речі: висміювання відверте, а насміхання часто приховане, тим і не безпечніше. Усмішка і насмішка, дарма що в їхній основі той самий корінь, — цілком різні: усмішка живиться радістю, насмішка — злом; ділимося з кимось усмішкою, щоб іще комусь було радісно й добре, а насмішкою — аби було зле. «Немає зла, щоб на добре не вийшло» — це прислів’я підходить для всіх випадків. А ще кажуть, що з насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять. Цицерон — чи не найкраще тому підтвердження. «Горошина! Горошина!» — насміхалися з нього однокласники (латиною сісеr — горох). «Ще позаздрите моєму прізвищу!» — пообіцяв насмішникам завзятий хлопець; хто знає, чи був би він таким заповзятливим, якби не ті насмішки. Перший з-поміж усіх лукавих насмішників — Мефістофель. На його жовчному обличчі — знак найлукавішої, найгострішої іронії. Протистоїть їй лише те, що ніколи не може бути ні смішним, ані осміяним, — усесильний творчий дух любові (За А. Содоморою).
А. Доведіть, що це — текст, назвавши його ознаки й проілюструвавши їх прикладами.
Б. Визначте тему, комунікативне завдання тексту, стиль і жанр.
В. Складіть план тексту.
Цінність української мови та слова для всіх українців та й цінність мови взагалі переоцінити дуже складно. За до неї людина пізнає світ, визначає і називає ті чи інші речі своїми іменами. Мова є основним засобом для формування культури, в тому числі й української. У всі часи саме українська мова служила об’єднавчим фактором для всієї нашої неоднорідної нації.
Водночас проблема національної мови для українців особливо актуальна у зв’язку з поширенням на території нашої країни мови сусідньої держави. Російська мова досить популярна і використовується для спілкування в Україні майже так само часто, як і українська. Чи добре це чи погано? Чи являє собою російська мова небезпеку для української державності? Це питання досить складне та має підлягати більш ретельному аналізу. В той час як в усі часи незалежності українці виділяли великі кошти на розвиток своєї мови, багато хто продовжував спілкуватися виключно російською. Знання російської мови дозволяє українцям перебувати під впливом інформаційного та пропагандистського середовища сусідньої держави. При цьому Росія все ще не позбулася імперських амбіцій і веде досить агресивну політику щодо висвітлення ситуації в Україні.
На цьому тлі українці повинні приділяти особливу увагу збереженню і використанню своєї мови. Необхідно пам’ятати про те, що рідне слово, на відміну від багато чого іншого, сприяє збереженню національної ідентичності. У той час як у сучасному мінливому світі дійсно зникнути може практично все, люди будуть продовжувати спілкуватися і використовувати для цього мову. Слід також згадати, що українська мова досить багата і мелодійна. Для розуміння і усвідомлення цього необхідно читати твори українських класиків, особливо Григорія Сковороди, Тараса Шевченка та Івана Франка. Крім того української музики також до захопитися нашою мовою. Все це посприяє появі справжньої і щирої любові до рідного слова.
Світ завжди був дуже мінливий. Існувало багато речей і явищ, які займали важливе місце в житті людини, але багато із цих речей безслідно зникли. А ось рідне слово і мова були властиві людині і особливо народу завжди. Для збереження цілісності народу, нації та держави в нині існуючих кордонах необхідно використовувати виключно рідну мова при спілкуванні зі співвітчизниками, добре її вивчати і збагачувати шляхом прочитання творів літературних класиків.
Объяснение:
ТВІР НА ТЕМУ: «ЗНИКАЄ ВСЕ, А РІДНЕ СЛОВО ВІЧНЕ»
Цінність української мови та слова для всіх українців та й цінність мови взагалі переоцінити дуже складно. За до неї людина пізнає світ, визначає і називає ті чи інші речі своїми іменами. Мова є основним засобом для формування культури, в тому числі й української. У всі часи саме українська мова служила об’єднавчим фактором для всієї нашої неоднорідної нації.
Водночас проблема національної мови для українців особливо актуальна у зв’язку з поширенням на території нашої країни мови сусідньої держави. Російська мова досить популярна і використовується для спілкування в Україні майже так само часто, як і українська. Чи добре це чи погано? Чи являє собою російська мова небезпеку для української державності? Це питання досить складне та має підлягати більш ретельному аналізу. В той час як в усі часи незалежності українці виділяли великі кошти на розвиток своєї мови, багато хто продовжував спілкуватися виключно російською. Знання російської мови дозволяє українцям перебувати під впливом інформаційного та пропагандистського середовища сусідньої держави. При цьому Росія все ще не позбулася імперських амбіцій і веде досить агресивну політику щодо висвітлення ситуації в Україні. На цьому тлі українці повинні приділяти особливу увагу збереженню і використанню своєї мови. Необхідно пам’ятати про те, що рідне слово, на відміну від багато чого іншого, сприяє збереженню національної ідентичності. У той час як у сучасному мінливому світі дійсно зникнути може практично все, люди будуть продовжувати спілкуватися і використовувати для цього мову. Слід також згадати, що українська мова досить багата і мелодійна. Для розуміння і усвідомлення цього необхідно читати твори українських класиків, особливо Григорія Сковороди, Тараса Шевченка та Івана Франка. Крім того української музики також до захопитися нашою мовою. Все це посприяє появі справжньої і щирої любові до рідного слова.
Світ завжди був дуже мінливий. Існувало багато речей і явищ, які займали важливе місце в житті людини, але багато із цих речей безслідно зникли. А ось рідне слово і мова були властиві людині і особливо народу завжди. Для збереження цілісності народу, нації та держави в нині існуючих кордонах необхідно використовувати виключно рідну мова при спілкуванні зі співвітчизниками, добре її вивчати і збагачувати шляхом прочитання творів літературних класиків.