Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
я хочю стати ветеренаром тому , що ця професія дуже мені подобається і ще я хочю допомагати хворим тваринкам бо вони беспорадні і вони можуть захворіти на буть яку хворобу якщо навіть не доробити якусь прививку.А ще ця професія цікава тим що нетількі можа їм робити прививкі а й купати їх чи рощесувати.І тоді тебе не одна собачка чи кіця полюбить. Я люблю цю професію тому , що вона цікава. :)
мій улюблений герой є климко :
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Пояснення:
я хочю стати ветеренаром тому , що ця професія дуже мені подобається і ще я хочю допомагати хворим тваринкам бо вони беспорадні і вони можуть захворіти на буть яку хворобу якщо навіть не доробити якусь прививку.А ще ця професія цікава тим що нетількі можа їм робити прививкі а й купати їх чи рощесувати.І тоді тебе не одна собачка чи кіця полюбить. Я люблю цю професію тому , що вона цікава. :)