Телефонна розмова -привіт,як справи -привіт,дуже гарно я як раз тільки що приїхав з київського музею авіації. -ого а можеш розповісти про нього? -авжеш, урочисте відкриття відбулося 30 вересня 2003 року напередодні святкування 100-річчя світової авіації та 80-річчя авіації україни. музей розміщується на території колишньої навчально-авіаційної бази київського інституту інженерів цивільної авіації.за кількістю дослідних і одиничних бортів музей є шостим у світі і другим за величиною колекції в пострадянських країнах – більше лише в російському моніно. у музеї можна побачити перший дослідний іл-86, другий дослідний перший серійний іл-18, перший серійний ту-130, передсерійний ту-134, а також ту-22м0 з дослідної серії та інші.на території площею 20 гектарів зібрано понад 70 експонатів: гелікоптерів, ракетоносців, винищчувачів, навчально-тренувальних тапасажирських літаків. -ну нічого собі, а як ті це запамятав? -память гарна! -а ти фотаграфував літаки? -звісно! там були ан-2,ан-24,іл-76,якщо хочеш можу відправити тобі фотографії. -буду вдячним,якщо відправиш. -лови,ну гаразд бувай. -і,бувай.
моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. дуже часто все починається спочатку, у розбудові змінювати вже я надіюся на те, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших держав. для цього ми повинні докладати великі зусилля, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її життя. коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни таки знаходиться лише в наших руках. і це буде залежати не лише від майбутнього країни а і майбутнього самих нас - людей!
моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. дуже часто все починається спочатку, у розбудові змінювати вже я надіюся на те, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших держав. для цього ми повинні докладати великі зусилля, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її життя. коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни таки знаходиться лише в наших руках. і це буде залежати не лише від майбутнього країни а і майбутнього самих нас - людей!