В одну колонку випишіть однорідні підмети, в другу – присудки, в третю – означення. Не забуваймо, що багато людей виростало в умовах національної дискримінації, поширених настроях національного нігілізму, вступали в життя духовно злиденними, позбавленими знань як рідної мови, так і правдивого уявлення про героїчну історію свого народу. Слова в нашій мові яскраві, подібні ранковій веселці. Бувають слова величаві, що сіють надію у серце. Люблю, мов сонце, материнську мову, бо рідну кожен люд оберіга. Грінченко й Даль ведуть у даль чудову. Ти, мово, - море, небо неокрає, не смертність наша, правда і душа.
Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Мово українська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Мова й історія – це єдине ціле, один кровообіг, тож і відновлювати їх маємо одночасно. Потрібно відновлювати в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості, маємо торкнутися до збайдужілих душ запашним євшан – зіллям рідного слова!

ПРОСТИТЕ ЧТО ТАК ДОЛГО

Объяснение:

-добридень, сашко.

-добрилень, наталіє петрівно.

-о, як ти підріс за літо! вже такий високий став!

-еге, підріс! тепер буду вищий за всіх у класі!

-тю, не переживай. діти всі ростуть. будеш скоро викоким, як твій батько!

-ой людоньки, не хочу!  

- чому? чоловіки мають бути високими та стрункими! і ти будеш!

- кахи-кахи! який же я чоловік? мені ж тільки 9 років!

- сашко, ну, ти ж колись станеш від цього нікуди не дінешся.

- мені ще ого-го скільки років бути дитиною. ще треба школу закінчити. а вона така складна. думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.

- чому це?

- важко гризти мені, наталіє петрівно, граніт науки цей.

- ой, нещастя моє, треба старатися. сумлінно виконувати всі і завдання.

- ой, людоньки, так я ж їх виконую! от тільки оцінки погані!

- а чому тоді оцінки погані?

 - я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.

-ах смішний же ти, сашко!

- ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!

- ну добре, бувай.

- будьте здорові!

1. Тоді ми майже ні про що не встигли поговорити, бо лютий вітер, шугаючи в скелях, розносив слова. 2. Наш знайомий стоїть край палуби і, ні на кого не звертаючи уваги, зосереджено годує чайок. 3. Дівчина, здається, ні до кого не мала інтересу. Ні в які розмови вона не втручалася (Із тв. О. Гончара). 4. На чужині не ті люди, важко з ними жити, ні з ким буде поплакати, ні поговорити (Т. Шевченко). 5. Ніхто не пам'ятав, щоб Олександр Петрович за будь-яких обставин змінив свою поважну ходу (О. Гончар).