ІV рівень 9. Прочитайте текст. Випиш
іть сполучники й розберіть іх як частину мови.
Значніша частина пасажирів в електричці поверталась як не з лісу, то з дач або ж від приміських родичів.
Адже везли яблука, груші, помідори, цибулю; в багатьох у руках красувались пучки живих квітів: флоксів,
жоржин, а також чорнобривців. Дехто віз жолте листя, гілочки глоду, калину. Втім, найбільше поверта-
лося з грибами, причому ті, кому пощастило знайти білих, повиставляли їх напоказ, поклавши згори над
лисичками або ж сироїжкам. Там і сям точились традиційні бесіди про збирання грибів, про потаємні
місця. В усьому вагоні піднесений настрій, немовбито після незаперечної удачі. А тут ця удача випала на
багатьох випадкових попутників, зблизивши та й об'єднавши їх спільною радістю. (За Є. Гуцалом)
Коли я був маленьким, то завжди мріяв скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми.
Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я один. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити.
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні.
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.