В ТЕКСТІ ПОТРІБНО ЗНАЙТИ ВСІ ОМОНІМИ ТА СЛОВА В ЯКИХ ВІДБУВАЄТЬСЯ І НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ СПРОЩЕННЯ Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молоді коноплі й соняшники, за ними темно виткнулася церковця, ще далі, біля самого неба, диркає деркач, а в небі виблискує Віз. Він зовсім був би подібний до звичайного земного воза, аби хтось начепив на нього колеса, хоча б змайстровані дідусем (За М. Стельмахом).

ІІ. Марія Андріївна почала диктувати. Усього першого диктанту я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувала російською мовою, бо шкіл з вивченням предметів українською мовою за царя в Україні не було. Ось проказала Марія Андріївна: «По полю ехала с господами коляска, запряжённая четвериком великолепных лошадей. За ко ляской бежала и лаяла собачка испанской породы». Учителька прочитала це саме й удруге... Ми зашелестіли зошитами, зашаруділи перами.

На другий день Марія Андріївна принесла наші перевірені зошити. Вона почала гово рити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та із собачкою «испанской породы», не витри мала, зайшлася веселим сміхом, сміх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, і вона вже просто впала в крісло, витирала сльози, реготала й кашляла...

Ну що ви понаписували?! О Господи! І де ви таке чули? — Ми понаїжачувалися.. Вас шістнадцять учнів, і п'ятнадцять з вас понаписувало: «...За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы» ... Де ви чули, що є на світі собаки панської чи непанської породи та щоб вони лаялися? Порода «Испанская», є така держава — Іспанія, а собаки не лаються,

а «лают», по-нашому — «гавкають». Зрозумів? — запитала вона мене. Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав: пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що їх пан і бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються
​

Твір на тему: «Найбільше щастя – бути добрим» У житті найбільше цінується доброта. Напевно, кожен з нас замислювався над питанням, яких людей у світі більше – добрих чи злих. Наше життя – це боротьба двох протилежностей – добра і зла. І що б не відбувалося, добро має перемагати, бо добрих людей в житті більше. Дитина злою не народжується, але найменша несправедливість, образа ранить добре серце. Дорослішаючи, стикаючись з різними проблемами, людина може озлобитися і на зло відповідати злом. Добре, коли поруч будуть небайдужі, добрі люди, які до підкажуть, підтримають, не дадуть згаснути іскорці надії в душі людини. У нашому непростому світі зараз, може бути, якраз і не вистачає доброти і милосердя. Деякі вважають, що вони спокійно проживуть без доброти, без турботи про інших. Головне – досягти своїх цілей. Так і хочеться таким людям нагадати слова молдавського поета П. Крученюка: «Люди добрі, будьте добрішими Найдобріших на світі людей! Доброта – це теж ідея, Може, головна з ідей». Доброта – це якість, надлишок якої ніколи і нікому не зашкодить. Бути добрим – це значить ставитися до оточуючих з розумінням, поважати інших людей і рахуватися з їх думкою. Добра людина – це сильна людина, вона завжди до ншим людям. З такою людиною приємно спілкуватися, дружити. Добрі люди як би притягують до себе інших людей. У житті будь-якої людини, де б вона не знаходилася, завжди надана можливість робити людям добро: до сусідці донести сумку або пропустити в черзі жінку з дитиною; поступитися місцем в транспорті або сходити в аптеку за ліками для сусіда; та й просто посміхнутися. Добрим людям легше жити в суспільстві, тому що у них більше друзів і знайомих. Їм легше знайти спільну мову з будь-ким, вирішити не тільки свої важливі проблеми, але й чужі. У доброї людини велике серце. Його вистачає на всіх. Воно, як і океан, ніколи не замерзне. Але іноді серце починає боліти. Роблячи людині щось хороше, ми найчастіше очікуємо такого ж ставлення до себе. Але життя влаштоване по іншому. Нерідко добре ставлення до себе людина сприймає як належне, а сама веде себе так, як їй хочеться. Страшно, коли деякі люди користуються добротою інших для досягнення своїх цілей. Вони знають, що добра людина не зможе відмовити і навіть може пожертвувати собою. Іноді через бажання до стурбованості проблемами інших, людина може сама постраждати. Але, незважаючи ні на що, ми повинні завжди прагнути бути добрими. Народна мудрість говорить: «Отримавши добро, пам’ятай, а зробивши – забудь». Той, хто робить добро іншому, робить добро і собі: свідомість скоєного добра вже сама по собі є гідною нагородою. Бути добрим набагато приємніше, ніж бути злим. Бути доброю людиною, перебуваючи з добрими людьми, легко, але бути добрим завжди і з усіма складніше, хоча це необхідно. Без доброти, співчуття, співпереживання, милосердя світ існувати не може. Добре ставлення до людей може змінити наше життя. Доброта асоціюється з легкістю і з промінчиками сонця, які зігрівають саму людину та інших людей. Радійте життю! Даруйте своє тепло і посмішки оточуючим: рідним і незнайомим людям, щасливим і самотнім, вдалим і тим, хто втратив надію. Не пропускайте випадку, щоб зробити добро, і пам’ятайте слова А. П. Чехова: «Поки молоді, сильні, бадьорі, не втомлюйтеся робити добро,,

Я хочу сказати моїм найріднішим людям. Мої батьки дали мені життя, дали мені ціль, дали мені віру й надію. Вони вселили в мене впевненість у завтрашньому дні, до стати на правильний шлях. Підтримали мене у важкі моменти й дотепер ідуть поруч і оберігають від усіляких негод

Часом ми не цінуємо цього, але в кожного в душі зберігається подяка за все, що вони для нас зробили, за всі, чому навчили, за всі, від чого вберегли. І сьогодні я хочу сказати, що навіть не маю подання, який було б моє життя, якби не мої батьки, якби не їхня віра в мене й не їхній яскравий вогонь у серці й очах, що зігрівав і висвітлював шлях мого життя вам, мої батьки!