Варіант ІІ
1,Для утворення нових слів можуть служити такі морфеми:
а) префікс, суфікс;
б) префікс, корінь, суфікс;
в) корінь, суфікс, закінчення;
г) корінь, префікс, закінчення.
2. Позначте рядок іменників з буквою щ:
а) Туре..ина, Вінни..ина;
б) Німе..ина, Хмельни..ина;
в) Оде..ина, Львів..ина;
г) Гали..ина, Чернігів..ина.
3. Позначте рядок слів із суфіксом -цьк-:
а) пари..ий, виклада..ий;
б) Оде..ий, че..ий;
в) тка..ий, молоде..ий;
г) кавка..ий, остро..ий.
4. Позначте рядок іменників із буквами -чч-, утворених від прикметників:
а) Туре..ина, Німе..ина;
б) Харків..ина, Київ..ина;
в) Вінни..ина, Гали..ина;
г) Херсон..ина, Орлов..ина.
5. Позначте рядок іменників, утворених за до суфікса -ств-:
а) садівни..о, товари..о;
б) агент..о, люд..о
в) стріле..о, неу..о;
г) студент..о, боягу..о.
6. Позначте рядок слів, утворених безсуфіксним а) сінокіс, перелісок, їзда;
б) юнь, блакить, спів;
в) вправа, розмова, юннат;
г) лісовий, пролісок, нежить.
7. У якому рядку правильно вказане слово, від якого утворилося наведене?
а) переписування – писати;
б) пароплав – плавати;
в) ніжно – ніжний;
г) прихований – схованка.
8. Позначте словосполучення, у якому вжиті слова, утворені шляхом переходу однієї частини мови в іншу:
а) цікава книга;
б) сумлінний черговий;
в) солодкий чай;
г) добре працювати.
9. Літеру е замість пропуску треба писати в слові:
а) кра..знавство;
б) смагляв..лиций;
в) житт..дайний;
г) вугл..видобуток.
10. Орфографічна помилка є в рядку:
а) солдатчина, Сіверщина;
б) гайдаматчина, Волощина;
в) рекрутчина, Миргородщина;
г) вояччина, Уманщина.
11. Разом треба писати кожне слово в рядку:
а) пів/апельсина, напів/м’який, пів/години;
б) пів/Болгарії, напів/притомний, пів/сотні;
в) пів/біди, пів/Америки, напів/землянка;
г) пів/коло, напів/сонний, пів/Туреччини.
12. Обидва слова треба писати через дефіс у рядку:
а) мерехтливо/блакитне, небо/край;
б) барвисто/пахучий, лісо/степ;
в) розлого/крислатий, яхт/клуб;
г) шовковисто/зелений, вербо/ліз.
Чи можна уявити собі дерево, яке не має коріння? Я думаю, що будь-яка людина, яка коли-небудь вивчала природознавство, розуміє, що це неможливо. Чи можна в принципі порівнювати людину і дерево? Що ж, робити це досить непросто, якщо врахувати, що людина набагато складніша і різноманітніша, ніж звичайні дерева. Водночас між людиною і деревом таки є щось спільне. Саме з цієї причини, я думаю, що прислів’я, яка прирівнює коріння дерева до друзів людини, в цілому є досить мудрим.
Завдяки своєму корінню дерево живиться, забезпечує своє життя. Чим вище і старше стає дерево, тим глибше і ширше виростає в землі його коріння. Навряд чи у когось є надія на те, що викорчуване з корінням дерево буде продовжувати повноцінно жити. Незабаром воно просто загине. Щось подібне відбувається і з людиною. У міру дорослішання кожна дитина отримує все більше і більше друзів. Звичайно, далеко не з усіма з них належить спілкуватися протягом усього залишку життя, але, тим не менш, чим більше їх зберігається, тим людині краще. Друзі – це ті люди, яким твоя доля не байдужа. Варто розуміти, що більшість людей на цій планеті заклопотані собою, їх не цікавить те, що їх не стосується. А ось твоїх друзів насправді завжди стосуються твої справи. Якщо тебе ображають, якщо тебе хочуть обдурити, друзі завжди прийдуть на до адже нормальний друг розуміє, що через якийсь час з подібними неприємностями може зіткнутися і сам він. Він хоче розраховувати на те, що йому до а тому готовий допомагати першим. Якщо у людини багато друзів, швидше за все, ніколи їй не буде нудно і самотньо. Звичайно, навряд чи друзі зможуть замінити кохану людину, але і їх функція досить істотна. Хіба хтось може довго прогулюватися на самоті? Та й звичайний відпочинок набагато приємнішє проводити в компанії приємних людей.
Щиро шкода тих людей, які не мають друзів. Ні, навряд чи вони просто так помруть, як це відбувається з деревом, якого позбавили коріння, але все ж життя їх напевно скоротиться. Людині для щасливого і тривалого життя необхідна компанія друзів, щоб хоча б зрідка сміятися, розважатися, весело проводити час. Якщо цього взагалі ніколи немає, людина поступово закриється, стане сумнішою, з часом її жити стане просто нестерпним. Я рекомендую всім, хто бачить таку людини, зробити їй крок назустріч і стати їй другом .
Мудрі народні висловлювання практично завжди мають під собою підґрунтя. З розглянутим мною висловлюванням історія точно така ж. Дійсно, друзів, як і родичів, можна вважати настільки близькими для людини, як і коріння для дерева.
Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: («Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).Речення з непрямою мовою — це складне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним (Пор.: Всякий, хто гляне, скаже, що Дніпро чудовий — Всякий, хто гляне, скаже: «Дніпро чудовий!»). Підрядне речення, що передає чуже мовлення, поєднується з головним за до підрядних сполучників і сполучних слів що, щоб, чи, наче, який, коли та ін. При цьому непряма мова завжди стоїть після слів автора. При перетворення прямої мови на непряму у ній змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки при заміні прямої мови непрямою пропускаються (Пор: «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину (О. Гончар). — Коли подорожні вже сідали в машину, бабуня порадила їм, щоб вони тихіше їхали, і тоді встигнуть).Якщо непрямою мовою замінюється пряма мова, що складається з кількох речень, або діалог, то утворюється складне речення з багатьма підрядними частинами.Оскільки непряма мова більш нейтральна за емоційним забарвленням, ніж пряма, то вона частіше вживається в науковому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях мовлення.