Зараз без інтернету ніяк . Саме завдяки йому ми можемо знайти будь-яку інформацію . Але не слід забувати про бібліотеки . Звісно книги стали більш доступнішими завдяки інтернету , але електронні книги не замінять "живу" книгу . Цікавіше читати той чи інший матеріал тримаючи його в руках . Тоді в нас краще працює уява , ми ні нащо не відволікаємось і можемо разом з героями пережити різні історії і події. Я не маю нічого проти інтернету , але більшу перевагу все ж віддаю бібліотекам . Тому що так наше здоров'я залишається в порядку , бо від екранів комп'ютерів , планшетів , телефонів , ми просто псуємо свій зір . Також ми можемо відволікатись на різні реклами і тому матеріал засвоюється погано . Але вибір за кожним різний . Хтось віддає перевагу інтернету , а хтось старим добрим бібліотекам.
Навесні природа пробуджується від зимового сну. Поступово сходить сніг, та земля недовго лишається чорною та голою. Тільки-но теплішає, звідусіль починає пробиватися молода яскраво-зелена трава, на деревах набухають бруньки та згодом перетворюються на маленькі листочки. На водоймах швидко тане лід. Крига гойдається на воді, доки зовсім не перетвориться на неї. Весняне небо зазвичай чисте, блакитне, і по ньому швидко пливуть сніжно-білі хмаринки, схожі на тварин - лева, черепаху, різні предмети, навіть обличчя людей.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.
А згодом починається справжня краса. Усюди розпускаються квіти – проліски, фіалки, кульбабки… Весняний сад – це чарівне місце! У дрібних ароматних квіточках стоять дерева, аж здається, що вони закутані в легкий пахучий туман. Особливо мені до душі, коли розквітають персики та груші – їхні квітки рожеві, і вони виділяються з-поміж інших дерев. Звідусіль лунає спів та щебет птахів, які повернулися з далеких країв і тепер, здається, розповідають одне одному про свої пригоди. Навесні все навколо наповнюється кольорами, звуками, запахами, і мені стає весело на душі.