вчиться вересень читати вчиться вересень читати вчиться літери складати засміявся хитро вітер а склади но осінь з літер вдарив вересень тривогу хто прийде на до огірок озвався з гречно віддам Я безперечно раз оказія така стала гірка з огірка тут світання нагоди лось також чемно уклони лось с охоче віддаю вітанням Я стою ціле індик приніс в подарунок друже де кабан великий дуже навпростець побіг у ліс мовить вересень до себе ще з знаком м'якшення треба і підходить до коня дайте знак м'якшення що ж бери промовив кінь із коня зробився скін осінь вересень читає і на радощах аж сяє в літру ж соромно і вітер каже вересню із дітер можу і віддати тобі пізно вітром далебі віддавати і тепер як тобі я носа втер випиши з вірша по два слова в три колонки у першу слова у яких звуків і букв порівну у другу слова у яких звуків менше ніж букв у третю слова у яких звуків більше ніж букв
КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби за погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
Твір на тему дитинствоКоли я був маленьким, то завжди мріяв скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми.Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я один. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-opis-tvarini/#ixzz3uaRvI7gn