Весною жодна чайка не гніздилася на луках,а всі тулилися на островах,як би не було тісно.Люди раділи і сумували,бо було щось не так,і вони не помилились.
Весна і осінь були посушливими:сонце палило пшеницю на полях у людей картоплю і все що росло.Дощів не було,а джерела, які були дуже глибоко, теж кудись зникли.На луках,де колись були чайки можна було ходити в черевиках.Лише на левадах у сажалках було не багато води, бо вони були внизовині і викопані глибоко: із торфу ще просочувалась вода.
І чайки вивели на островах дітей, і раділи воді.
Проводжали чайок чи не всим селом і чекали з нетерпінням їх прилету.І кожен, хто жив на леваді,старався зробити копанку,щоб на весні чайки поселилися у нього.
І кожної весни вони прилітали на радість людям, оселялися у того хто цього хотів.
А в перший день,коли прилетіли,вони зібралися на Захаровій леваді,ніби всим показуючи хто перший викопав копанку.Захар вітав їх,і показував руками,що вони можуть летіти куди захочуть,ніби він їх відпускав.
н в - 898книг,376 учнів, 675 цукерок,489 вікон
р в - вісімсот дев"яносто восьми книг,триста сімдесяти шести учнів,шістсот сімдесяти п"яти цукерок,чотириста вісімдесяти дев"яти вікон
д в - вісімсот дев"яносто восьми книгам,триста сімдесяти шести учням,шістсот сімдесяти п"яти цукеркам,чотириста вісімдесяти дев"яти вікнам
з в - 898книг,376 учнів, 675 цукерок,489 вікон.Так, як і у називному
о в - вісімсот дев"яносто восьма книгами,триста сімдесяти шістьма учнями,шістсот сімдесяти п"ятьма цукерками,чотириста вісімсот дев"ятьма вікнами
м в - (на) вісімсот дев"яносто восьми книгах,триста сімдесяти шести учнях,шістсот сімдесяти п"яти цукерках,чотириста вісімдесяти дев"яти вікнах
Любовь к Родине, Отечество, патриотизм… Интересно, что в эти понятия вкладывает современная молодежь?
Эпоха «совка» канула в Лету, так и не воплотив в жизнь социалистическую утопию всемирной любви и братства. На смену ей пришло общество циничных индивидуалистов, которых породила рыночная экономика. Бытует мнение, что человек человеку волк. Так ли это? Неужели, чтобы добиться успеха, обязательно нужно идти по головам, наступая на горло моральным принципам? В праве ли люди забывать, что жить надо не в интересах собственного кармана и думать, какое духовное наследство они оставят своим потомкам? Или все дело в том, что вернулась эпоха «лишнего человека», часто встречаемого в русской литературе, который разочаровался в жизни и не видит в ней смысла?
Рассуждая на эту тему, невольно припоминаешь идею соборности Руси, мистического единства людей, которая прослеживается, в частности, в творчестве Достоевского. Хочется верить, что на уровне генетической памяти духовные ценности единения наших предков сохранились в подрастающем поколении. Именно эти ценности не дадут перепрограммировать их «подкорку» и обречь на «вымирание» под воздействием навязчивой культурной экспансии Запада.
Алкоголизм, наркомания, вседозволенность и беспринципность, шагающие нога в ногу с массовой культурой, постепенно выходят из моды. Все чаще встречаешь думающую молодежь, для которой приоритетом являются собственное развитие, семья и сильное государство.
Так модно ли быть патриотом? Нет, патриотизм – это не мода. Это, скорее, уважение к своим корням, а следовательно, и самоуважение. Это залог духовного здоровья народа.