Вести перед - пасти задніх;
підносити до небес - в багнюку втоптати;
в одне вухо впускати, а в друге випускати - пам’ятати до нових віників;
кури не клюють - як кіт наплакав;
зуби продавати - на кутні сміятися;
ні кує ні меле - за голову хапатися;
прикусити язика - теревені правити;
тягне лямку - і вусом не вести;
рукою подати - за тридев’ять земель;
комар носа не підточить - шите білими нитками.

Ось і настала прекрасна пора. І  це осінь.

Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.

Объяснение:

ответ: Привіт!

1. Осяяне сонцем літнього дня місто миготіло всіма барвами.

2. Сині очі, вмиті сльозами, виблискували волошковим квітом - чисті, непорочні й по-дитячому довірливі.

3. Настояні на сизих отавах і туманах серпневі ночі дихають пахощами зрілого літа.

4. Палац, оточений величезним парком, стояв на високій горі, внизу голубіли озера й ставки, а далі мерехтів Дніпро.

5. Дівчину, високу, ставну й повногруду, облягала біля полотняна сорочка з вишитими рукавами.

6. Над морем злітали чайки, шугали в голубому мареві білими крильми, схожими на трепетні сторінки, вихоплені з якоїсь книги чи власної пам'яті.

7. Зрідка зустрічалися низькорослі дубки, кучерявилася унизана оранжевими ягодами чіпка, шипшина.

8. І віхола, густа, лапата і тепла, знову насувала.

9. Сонце сідало за густо порослу золотим дроком і маслинами гору.

Я не впевнена лише на рахунок 5 і 6 речення, але дуже сподіваюся, що хоч трохи до