- Привіт ...! Рад(а) тебе бачити. Що робив(ла) все літо? - Привіт. Я також рад(а) тебе бачити. Літо я провев(ла) дуже добре. Було дуже весело. Ми разом з мамою ходили на море. Я плавав(ла), засмагав(ла) та грався(лася) в м'ячик разом з друзями. А як ти провев(ла) літо? - Дуже кльово! Я разом з батьками їздив(ла) до Німеччини. Ми провели там цілий місяць! Це було чудово! Там дуже доброзичливі люди. Я бачив(ла) прекрасні різновиди. Мені здається, що твоє літо и моє було чудовим! - Так, я згоден(на) з тобою!
Мне кажется, что если написать больше чем 7 предложений, то будет наоборот лучше) Но это моё мнение. Можешь что-то укоротить, добавить, твоё право. Я лишь
Тема людяності ніколи не втрачала актуальності. То що ж робить людину Людиною? На це питання неможливо дати вичерпну відповідь, тож варто розглянути кілька варіантів.
По-перше, це присутність якомога більшої кількості духовних чеснот в особистості, бажання постійно розвиватися і прагнути до чогось кращого. Частково це вибір кожного, але починається з багаторічного виховання вдома й у школі. Людяність полягає в сукупності цінностей, у мислення, у ставленні як до рідних, так і до малознайомих людей. По-друге, людина стає Людиною тоді, коли кожен, навіть найбільш непомітний її вчинок свідчить про доброту і духовність. Тоді й оточуючі стануть із повагою ставитися до цієї особи. Все починається із загальних якостей, наприклад ввічливості, відповідальності, терплячості. Володіння ними — неодмінна частина права називатися Людиною. Цікаво й те, що ми не можемо самі про себе так сказати, цей статус потрібно заслужити.
Яскравим прикладом із літератури може слугувати головна героїня однойменного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Дівчина віддано, не задумуючись над тим, що робить, складала пісні, які стали історичними. Вона жила чесно, не втратила себе навіть тоді, коли її звинуватили у вбивстві. Можливо, Маруся не стала щасливою, однак змогла залишитися Людиною всупереч усім життєвим випробуванням. Дівчина працювала, скільки могла, нікого не звинувачуючи у власній тяжкій долі. Її стійкість заслуговує поваги.
Не можна не згадати випадку з життя, коли ми разом із класом відвідували людей похилого віку, допомагали їм по господарству. Разом із тим мали нагоду почути їхні унікальні історії, яких за стільки років назбиралося чимало. У них було все: радість і горе, перемоги і невдачі, дружба й ворожнеча. Ці люди пережили все достойно і навіть на схилі років не втратили оптимізму, досі ставляться з гумором до життя. Вони — гідний приклад тих, хто справді може без перебільшення називатися Людиною.
Із усього сказаного можна зробити висновок, що стати Людиною з великої літери — це теж складна праця, не кожен може так називатися. Потрібно все життя підтримувати звання, здобуте роками старань, а втратити його дуже легко.
- Привіт. Я також рад(а) тебе бачити. Літо я провев(ла) дуже добре. Було дуже весело. Ми разом з мамою ходили на море. Я плавав(ла), засмагав(ла) та грався(лася) в м'ячик разом з друзями. А як ти провев(ла) літо?
- Дуже кльово! Я разом з батьками їздив(ла) до Німеччини. Ми провели там цілий місяць! Це було чудово! Там дуже доброзичливі люди. Я бачив(ла) прекрасні різновиди. Мені здається, що твоє літо и моє було чудовим!
- Так, я згоден(на) з тобою!
Мне кажется, что если написать больше чем 7 предложений, то будет наоборот лучше) Но это моё мнение. Можешь что-то укоротить, добавить, твоё право. Я лишь
Тема людяності ніколи не втрачала актуальності. То що ж робить людину Людиною? На це питання неможливо дати вичерпну відповідь, тож варто розглянути кілька варіантів.
По-перше, це присутність якомога більшої кількості духовних чеснот в особистості, бажання постійно розвиватися і прагнути до чогось кращого. Частково це вибір кожного, але починається з багаторічного виховання вдома й у школі. Людяність полягає в сукупності цінностей, у мислення, у ставленні як до рідних, так і до малознайомих людей. По-друге, людина стає Людиною тоді, коли кожен, навіть найбільш непомітний її вчинок свідчить про доброту і духовність. Тоді й оточуючі стануть із повагою ставитися до цієї особи. Все починається із загальних якостей, наприклад ввічливості, відповідальності, терплячості. Володіння ними — неодмінна частина права називатися Людиною. Цікаво й те, що ми не можемо самі про себе так сказати, цей статус потрібно заслужити.
Яскравим прикладом із літератури може слугувати головна героїня однойменного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай». Дівчина віддано, не задумуючись над тим, що робить, складала пісні, які стали історичними. Вона жила чесно, не втратила себе навіть тоді, коли її звинуватили у вбивстві. Можливо, Маруся не стала щасливою, однак змогла залишитися Людиною всупереч усім життєвим випробуванням. Дівчина працювала, скільки могла, нікого не звинувачуючи у власній тяжкій долі. Її стійкість заслуговує поваги.
Не можна не згадати випадку з життя, коли ми разом із класом відвідували людей похилого віку, допомагали їм по господарству. Разом із тим мали нагоду почути їхні унікальні історії, яких за стільки років назбиралося чимало. У них було все: радість і горе, перемоги і невдачі, дружба й ворожнеча. Ці люди пережили все достойно і навіть на схилі років не втратили оптимізму, досі ставляться з гумором до життя. Вони — гідний приклад тих, хто справді може без перебільшення називатися Людиною.
Із усього сказаного можна зробити висновок, що стати Людиною з великої літери — це теж складна праця, не кожен може так називатися. Потрібно все життя підтримувати звання, здобуте роками старань, а втратити його дуже легко.