Ви не раз мабудь зустрічали такі золоті гаї на полтавських і чернігвських дорогах де інколи ціле дерево або гілка здаються викрояними з червоної або бузкової тканини розбір речення​

ответ: триста сорок чотири

триста сорок четвертого

триста сорок четвертому

триста сорок четвертого

триста сорок четвертим

(на) триста сорок четвертому

шістсот шістдесят шість

шістсот шістдесят шостого

шістсот шістдесят шостому

шістсот шістдесят шостого

шістсот шістдесят шостим

(на) шістсот шістдесят шостому

двісті дев'яносто один

двісті дев'яносто першого

двісті дев'яносто першому

двісті дев'яносто першого

двісті дев'яносто першим

(на)двісті дев'яносто першому

двісті двадцять вісім

двісті двадцять восьмого

двісті двадцять восьмому

двісті двадцять восьмого

двісті двадцять восьмим

(на) двісті двадцять восьмому

объяснение:

Объяснение:

Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.

Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.

— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?

— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.

Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.

Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.

Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.

А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!