Ви вже знаете, що т. шевченко був позбавленний можливість жити на батьківщини. напишіть ліричну сповідь від імені автора про його долю "моя хата - мандривочка, моя сестриця - водиця, мої перини степові - тварини". обсяг - до 2 сторінок. проілюструйте висловлювання цитати з вивчених творів т. шевченка.
використайте 1-2 фразеологізми, ускладнить речення реторичних звертаннями й питаннями
Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". А сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пізніше Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. Мріяв він поселитися в Україні, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися по-іншому.
Кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.
Дружба… Яке солодке та приємне слово. Якщо людина має справжнього друга, то вона вже по-справжньому щаслива.
Ось, наприклад, задзвонив телефон, і ти, спотикаючись, мчиш до слухавки. Бо це твій найкращий друг! Він тобі пропонує сходити в кіно на суперблокбастер, і ти кидаєш всі свої справи, пишеш батькам записку і в гарному настрої йдеш на зустріч.
Якщо так, то ти володар найціннішого скарбу – дружби.
Хто ж такий справжній друг? Це людина, яка завжди говорить тобі правду, навіть коли вона не дуже приємна. Це людина, яка не пліткує в
тебе за спиною, завжди прагне до .
Така людина завжди піднімає настрій, даруючи свою щиру та теплу посмішку. Якщо ти маєш таку людину, то ти повинен цінувати її, відповідати взаємністю, даруючи свою любов.
Оскар Вайльд казав: “Дружба набагато трагічніша від кохання: вона помирає дуже довго”. А й справді, як же буває боляче, коли тебе зраджує твій найкращий друг.
Справжня дружба будується довго, роками. Ця дружба перевірена багатьма чинниками: перешкодами, щастям та горем, заздрістю. Щоб дружба існувала довго, треба докладати багато зусиль для її розвитку, постійно підтримувати та берегти.
У XXI
сторіччі ми, люди, трохи заблукали в поняттях. Адже з’явилась така тенденція називати друзями, наприклад, тих, з ким учора один раз зіграв у футбол на шкільному подвір’ї. Це неправильно, адже тоді людина не здатна розгледіти справжню дружбу і залишається самотньою.
Дружба – це такий крихкий скарб, тому треба берегти його і пам’ятати, що людина, яка не має друзів, не може претендувати на звання щасливої людини.