Виберіть правильне твердження.
А) Частини складного речення з різними видами зв’язку поєднуються тільки сполучниками сурядності.
Б) Частини складного речення з різними видами зв’язку поєднуються тільки сполучниками підрядності.
В) Частини складного речення з різними видами зв’язку ніколи не поєднуються сполучниками.
Г) Частини складного речення з різними видами зв’язку можуть поєднуватися сполучниками сурядності та підрядності, сполучними словами та інтонаційно.
2.Визначте складне речення.
А) Вересень буйно зеленів отавами на луках, заплітав павутиння в повітрі.
Б) Вітер почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена.
В) У верховіттях вітер колобродить, сумує стежка дичками внатрус.
Г) Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг.
3.Котре з поданих речень складне речення з різними видами зв’язку?
А) Про юність золоту, що одцвіла зорею, залишились лиш спогади одні.
Б) Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому вогні.
В) Коли довкола твій співучий голос забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.
Г) На старості літ Джеря любив розказувати онукам, де він бував , що бачив, з якими людьми зустрічався.
4.Визначте складне речення із сурядним та підрядним зв’язком.
А) Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що зима на якийсь момент видається весною.
Б) Минає літо, осінь вже бреде, і пахне чебрецем, і листя де-не-де лягає під дерева.
В) Я все ніяк допетрати не міг, що крутиться Земля, мов куля кругла.
Г) Варто писати про наші міста і села, щоб у людських серцях рідна земля оживала, щоб людина безпохибно впізнавала свою Україну.
5. Визначте речення із сполучниковим та безсполучниковим зв’язком між частинами.
А) Хлопець повів коней нав було чути, як тріщав у них під копитами сніг.
Б) Ніна спочатку думала про хлопця, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили ці думки.
В) То поїзд затримувався на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся зі станційними працівниками, що не хотіли відпускати вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафорами.
Г) Майже кожного місяця я приїжджала до Києва, але через певні обставини не могла дочекатися Ванди Львівни.
6. У котрому з речень поєднано безсполучниковий та підрядний зв’язки між частинами?
А) Постановник не осипав Ярославу компліментами, він тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.
Б) Пташки замовкли, трави стихли, лише вербиці поклонились, та вітер золотом почав шпурляти.
В) Тихо розказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити.
Г) Дивовижні сцени можна було побачити у таборі: той сміявся, той плакав, там обнімали стареньку бабусю, що принесла останню качку.
7.Визначте речення, у котрому поєднано безсполучниковий та сурядний зв’язки між його частинами.
А) Він так розійшовся, що в Євгена не залишилось жодного сумніву: буде все так, як вирішив Семен.
Б) Досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило.
В) Море дедалі втрачало спокій; чайки знімалися з одиноких берегових скель і плакали над морем.
Г) Якось химерно запахли абрикоси: запах чомусь нагадував старий Прованс.
8.У якому реченні є недоліки у вживанні розділових знаків?
А) Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі від покоління до покоління.
Б) Погортайте сторінки сивих віків, і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія.
В) Крізь шибки вікон стежили за ним сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими хатами стояла його хата.
Г) У гущавину бору долітали з міста передзвони, і, можливо, не один звір слухав і мчав потім, сполоханий, у такі хащі, де не ступала нога людини.
9. Із скількох частин складається дане речення? ( Розділові знаки пропущені).
Не зійшов ти ще на трибуну а там вже стояла клепсидра той холодний часомір що краплею по краплі невблаганно вимірює тобі той короткий час що вділено тобі для оборони правди.
А) 3; Б) 4; В) 5; Г) 6.
Нещодавно я була свідком досить бурхливої дискусії на дещо несподівану тему: чи потрібні сучасній людині усілякі правила поведінки, „доброго тону” і етикету? Переважала думка, що в наш прагматичний, мобільний і демократичний час всі ці „китайські церемонії” – річ абсолютно зайва. Цей висновок мене дещо збентежив, але водночас змусив замислитись: може і справді „добрі манери” – поняття застаріле? Та й на окремих диваків, які, аби відчинити двері на дзвінок, вдягають піджак, вітаючись, знімають капелюха, а видираючись з переповненого автобуса, намагаються подати руку дамі, ми найчастіше дивимося з іронічною посмішкою.
Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.
Проте, як казали древні, часи міняються, і ми міняємося разом з ними. Нині у всьому світі відчутна тенденція до уніфікації та спрощення норм поведінки. Людство стає більш демократичним, вільним, розкутим. У наших стосунках менше формальності та умовностей. І це чудово. Але відсутність умовностей зовсім не означає безцеремонності й нахабства, а розкутість – розв’язності та грубості у поведінці. Вічливість і делікатність у стосунках потрібні нашим сучасникам так само, як і колись. І так вже влаштована наша психіка, що, якими б модерними і просунутими ми б себе не вважали, нову людину сприймаємо саме за її зовнішністю і манерами. То може ми зовсім даремно „списуємо” в архів оті старомодні „гарні манери”, правила і те, що колись називалося добрим тоном? Звичайно, дещо у цьому „кодексі” і справді застріло. Та переконана, що і найсучаснішій людині зовсім не завадить знати, як слід поводитися на діловій зустрічі чи офіційному прийнятті, кому, як і коли подавати руку і ще цілу купу не менш важливих речей. Бо ж ці правила вигадані зовсім не для того, аби ускладнювати життя „простим хлопцям”. Адже добрі манери – це, насамперед б висловити свою повагу до інших. А це – завжди цінується людьми і ніколи не застаріває. Втім – не меншою мірою це і повага до самого себе. А ще психологи відзначають: людина, яка володіє добрими манерами, дотримується правил доброго тону у будь-якому товаристві почуває себе впевнено і комфортно. Хай навіть оточуючі цього і не розуміють. Адже, як зауважив один розумний чоловік, „ ваші добрі манери – найкращий захист від поганих манер іншого”.