На життєвому шляху трапляються різні випробування. Є проблеми, які вирішити просто, але буває й так, що не людина долає перешкоду, а перешкода нищить людину. Тому мені здається, що не кожен може стати кращим після сутички з труднощами.Неможливо жити так, щоб ніякі проблеми не виникали перед вами. І шлях кожного — це їх послідовне вирішення.Нерідко трапляється, що людина падає духом і проблема здається їй нездоланною фортецею. На жаль, не завжди поруч може опинитися хтось, здатний підтримати, до Яскравим прикладом цього є Чіпка головний герой роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», що під тягарем проблем і невдач зійшов на криву стежку й став пропащою силою. Вирісши в злиднях, в атмосфері ворожості, згодом він мав проблеми з власного землею та панством, що підірвало віру в добро й справедливість. Так у його душі закипіла ненависть до всіх людей. Своє горе Чіпка заливав горілкою, почав грабувати, урешті-решт став на шлях убивства. Він намагався подолати перешкоди, але вони, на жаль, здолали його.А скільки юнаків і дівчат нині знаходяться у виправних колоніях за злочини, які вони скоїли в безвихідних, як їм здавалося, ситуаціях. Щодня в новинах ми чуємо якусь історію про загублену долю. А нещодавно в сусідньому зі мною будинку 20-річний юнак через нещасливе кохання заподіяв собі смерть. Безперечно, це слабкодухість. Але як їй запобігти?Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.
Бібліотеки настільки ж важливі,як продуктовий магазин,як ми купляємо їжу для втамування голоду,так потрібно читати книги для власного розвитку. Якщо згадати часи князів,то мати бібліотеку ніхто собі не міг дозволити,а потрапити в неї було доволі важко. Але в людей було прагнення до чогось цікавого,нового. В наш час бібліотек досить багато.В них можна знати будь-яку літературу,інформацію,книгу для душі.Але що ми гаємо зараз? Заходив в бібліотеку,а там бібліотекар і декілька,як кажуть,"заучок". Це погано.Людина,яка читає,вона освітчена,вона розвиває і збагачує свій внутрішній світ. Раніше книгу дістати було важко,але люди прагнули прочитати новий витвір мистецтва,а зараз книгу можна придбати чи взяти в бібліртеці,але чомусь це нікому не цікаво. А якщо бачуть,як людина зайшла до бібліотеки,то чомусь насміхаються. Тобто,зараз значення бібліотеки зовсім забуто.Люди не хочуть бути освітченими,начитаними.Вони не знають ціни своїх можливостей. З часом слово "бібліотека" може перетворитись в застаріле,або взагалі забуте. Хоча особисто мені хочеться вірити,що світ схаменеться.Адже всі великі люди читають і цим самим збагачують та розвивають цивілізацію.Адже людина що читає не просто розумна,вона цивілізована.
Якщо згадати часи князів,то мати бібліотеку ніхто собі не міг дозволити,а потрапити в неї було доволі важко.
Але в людей було прагнення до чогось цікавого,нового.
В наш час бібліотек досить багато.В них можна знати будь-яку літературу,інформацію,книгу для душі.Але що ми гаємо зараз?
Заходив в бібліотеку,а там бібліотекар і декілька,як кажуть,"заучок".
Це погано.Людина,яка читає,вона освітчена,вона розвиває і збагачує свій внутрішній світ.
Раніше книгу дістати було важко,але люди прагнули прочитати новий витвір мистецтва,а зараз книгу можна придбати чи взяти в бібліртеці,але чомусь це нікому не цікаво.
А якщо бачуть,як людина зайшла до бібліотеки,то чомусь насміхаються.
Тобто,зараз значення бібліотеки зовсім забуто.Люди не хочуть бути освітченими,начитаними.Вони не знають ціни своїх можливостей.
З часом слово "бібліотека" може перетворитись в застаріле,або взагалі забуте.
Хоча особисто мені хочеться вірити,що світ схаменеться.Адже всі великі люди читають і цим самим збагачують та розвивають цивілізацію.Адже людина що читає не просто розумна,вона цивілізована.