Кому із нас не доводилось побувати десь на відпочинку?Хто із нас не гав за чарівною красою природи? Усі ми у своєму ранньому, або взагалі не ранньому віці стежили за природою. Ми дивилися як за тваринним так і за рослинним світом. Щодня ми дізнавалися багато нового, багато цікавого. гаючи за тваринами: птахами, ссавцями, плазунами ми розуміли їхнє велике значення в природі. Коли б нам довелося гати за рослинним світом то ми б були впевнені що безліч рослин слугує ліками, їжею. На мою думку коли ми заходимо в ліс і бачимо веселих, співучих синиць та швидких життєрадісних комах ми розуміємо, що нам потрібно жити, жити та ще раз жити. Коли бачимо безліч надзвичайно пахучих квіток, кущів то ми розуміємо що нам потрібно не просто жити, а нам потрібно жити радіючи життю.
Основу святкового календаря складав 12-місячний рік. Він був пов'язаний з трьома сонячними фазами: зимовим і літнім сонцестоянням, а також літнім рівноденням. Найхарактернішим атрибутом свят було запалення священного "живого" вогню, який добувався тертям. Християнство прийшло на Русь із Візантії, маючи свої власні традиції й ретельно розроблений культ. Насаджуючи свій літургічний календар подій "священної історії", християнська церква намагалась викорінити "богомерзькі" традиції язичницьких вірувань та обрядів. Цей процес релігійного двоборства затягнувся на довгі століття і не увінчався остаточною перемогою православ'я. І зараз у багатьох дійствах, приурочених церковним святам, можна впізнати пережитки стародавніх язицьких традицій. На Поділлі язичницька обрядовість мала глибоке і міцне коріння. В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний, створюючи замкнений цикл вічного кругооберта природи, чергування періодів роботи і відпочинку. Найсприятливішим для селянського дозвілля був зимовий період, особливо насичений різноманітними звичаями та обрядами. Святом, коли "вводиться літо в зиму", на Поділлі вважали Введення (21 листопада за старим стилем). З ціїю датою пов'язано чимало прикмет, прогнозів і магічних звичаїв. Характерним звичаєм Введення був прихід першого відвідувача - "полазника". В основі його лежить "магія першого дня" - віра людей в щасливу або нещасливу прикмету. На Введення не заходила першою до хати жінка або дівчина - це могло принести нещасття. Проте візит чоловіка обіцяв щастя і добробут. "Магії першого дня" дотримувались і в інші свята (на Миколи (6 грудня), на Ганни (9 грудня) та на Різдво (25 грудня)).
гаючи за тваринами: птахами, ссавцями, плазунами ми розуміли їхнє велике значення в природі. Коли б нам довелося гати за рослинним світом то ми б були впевнені що безліч рослин слугує ліками, їжею.
На мою думку коли ми заходимо в ліс і бачимо веселих, співучих синиць та швидких життєрадісних комах ми розуміємо, що нам потрібно жити, жити та ще раз жити. Коли бачимо безліч надзвичайно пахучих квіток, кущів то ми розуміємо що нам потрібно не просто жити, а нам потрібно жити радіючи життю.