У доброчинності повинна бути закладена любов і поклик серця. Тільки тоді вона принесе взаємне задоволення, очікуваний результат і Божу нагороду. Як говорив преподобний Серафим Саровський: «Той, хто приймає щось, отримує людську радість, а той хто дає – отримує радість Божественну».
Саме тому напередодні свята Святого Миколая колектив та учні Чечеліївської школи вирішили реалізувати проект «Від серця до серця іде доброта».Цю рису характеру необхідно виховувати, і тому наступним етапом проекту вирішили зробити акцію «Доброта мого серця».Розповівши дітям, що акт доброчинності змінює по-перше, серце того, хто віддає, запропонували учням пригадати когось зі свого оточення, хто їх образив, до кого в них є неприязне ставлення та приготувати подарунок своєму «кривднику» і таємно (через вчителя) подарувати його. Здійснивши «акт прощення та примирення в своєму серці» стосовно цієї людини. А на годинах спілкування обговорити цю тему та поділитися своїми переживаннями.
Доброчинність або милосердя - це появ стану серця людини.
Волше́бная па́лочка (такжеволшебный жезл) — тонкая прямая палка или прут, иногда оформленная в виде копья или скипетра и с драгоценным камнем или какой-либо конструкцией на её конце[1]. В современной лексике словосочетания «волшебная палочка» и «волшебный жезл», как правило, связываются с магией[2].
Сам по себе данный образ известен с древнейших времён — археологами были найдены древние наскальные рисунки, на которых изображены фигуры, держащие палочки, и впоследствии многие индоевропейские народы изображали своих богов с различными предметами в руках (часто подобными палке), символизирующими их власть, и имели сказания о всевозможных волшебных жезлах. Жрецы целого ряда народов использовали подобия жезлов для совершения различных обрядов[3]. Существуют различные гипотезы о происхождении данного образа — связь с культом фаллоса или первоначальное использование в качестве барабанной палочки шаманами[4]
У доброчинності повинна бути закладена любов і поклик серця. Тільки тоді вона принесе взаємне задоволення, очікуваний результат і Божу нагороду. Як говорив преподобний Серафим Саровський: «Той, хто приймає щось, отримує людську радість, а той хто дає – отримує радість Божественну».
Саме тому напередодні свята Святого Миколая колектив та учні Чечеліївської школи вирішили реалізувати проект «Від серця до серця іде доброта».Цю рису характеру необхідно виховувати, і тому наступним етапом проекту вирішили зробити акцію «Доброта мого серця».Розповівши дітям, що акт доброчинності змінює по-перше, серце того, хто віддає, запропонували учням пригадати когось зі свого оточення, хто їх образив, до кого в них є неприязне ставлення та приготувати подарунок своєму «кривднику» і таємно (через вчителя) подарувати його. Здійснивши «акт прощення та примирення в своєму серці» стосовно цієї людини. А на годинах спілкування обговорити цю тему та поділитися своїми переживаннями.
Доброчинність або милосердя - це появ стану серця людини.
Сам по себе данный образ известен с древнейших времён — археологами были найдены древние наскальные рисунки, на которых изображены фигуры, держащие палочки, и впоследствии многие индоевропейские народы изображали своих богов с различными предметами в руках (часто подобными палке), символизирующими их власть, и имели сказания о всевозможных волшебных жезлах. Жрецы целого ряда народов использовали подобия жезлов для совершения различных обрядов[3]. Существуют различные гипотезы о происхождении данного образа — связь с культом фаллоса или первоначальное использование в качестве барабанной палочки шаманами[4]