Виділіть граматичні основи складних речень, поставте, де потрібно, розділові знаки.
1. Висока трава починає гнутись-хилитись поверх неї тільки гарячий вітер гуляє та сонце розсіва своє пекучо-іскристе проміння (Панас Мирний). 2. В’їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коцюбинський). 3. Хай вітер знамена колише й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра) 4. Надіє! О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олександр Олесь) 5. Який р і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Т. Масенко) 6. Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (М. Коцюбинський). 7. Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян). 8. Здавалося десь угорі відкрилася глибока бездонна дірка і звідти без упину хлюпали бурхливі холодні потоки (О. Донченко). 9. Брязкіт металу і гуркіт вибухів. І нескінченні кубометри переміщеної землі (О. Довженко). 10. Той не артист хто на сцені вміє грати лише самого себе і хто в усіх п’єсах завжди однаковий (П. Саксаганський). 11. Найкращою порою в Чорноморському заповіднику є рання весна коли сюди прибувають тисячні зграї птахів і повітря сповнюється невгамовним пташиним співом.12. День спадає і таємничий вечір рожевою млою тихо спускається з неба (Олександр Олесь). 13. Половина листя на вербах вже пожовкла але на тополях на осокорах лист зеленів ніби влітку (І. Нечуй-Левицький). 14. До самої хати підходить чималий сад і навіть тепер на морозі тут пахне влежаними яблуками (М. Стельмах). 15. Здається тиша навіки скувала бір і вже сумні тіні немов з нудьги затіяли свою довічну німу гру… (С. Васильченко). 16. Чи осінь чи зима чи в зелені діброва весни вітає дні чи літо славить птах усе мені шумить хода твоя шовкова і стан твій молодий пливе в моїх очах (В. Сосюра). 17. Сивизна лягла на скроні а в очах жива блакить (П. Воронько). 18. Зелена по пояс трава вкривала степи вихрилась і як море грала набіжить вітерець покотиться хвилею нахилить розіб’є її і вона зажовтіє заголубіє й зачервоніє квітками (О. Стороженко). 19. І стеляться обрії милі і вечір в ясній далині і карії очі і рученьки білі ночами насняться мені (А. Малишко). 20. Враз хмарка налине і тіні змішає і сутінь поплине мов сивий серпанок (Леся Українка).
На мою думку, мова - це скарб країни. Вона збереглася нам від наших предків і тому її так необхідно берегти. Я гадаю, що рідна мова - це велика моральна цінність кожної людини. Наша мова - українська. Вона надзвичайно мелодійна і найкраща для справжнього українця. Рідна мова - мова людини, яка по-справжньому любить свій край. Я вважаю, що кожен українець повинен знати свою мову.
Отже, мова - це скарб кожної країни. І у кожної держави цей скарб унікальний
Світ тісний і не тільки в просторі, а й у часі
Чи бувало, що ви були у іншому місті, регіоні чи навіть, можливо, країні, і там несподівано зустрічали свого друга? В такі моменти завжди думалося про те, який світ тісний, але чи правда це? Інколи не можна знайти маленького клаптику землі, щоб побути самим, щоб залишитися на одинці із собою. Та чи в цьому проблема, чи в просторі? На Землі є сто сорок девять мільйоннім кілометрів квадратних суші, на більше ніж п'ятий частині цієї території можна жити. Цього вдосталь. Тоді в чому проблема? Проблема не в квадратних кілометрах, а в нашому сприйняті світу.
Кожна людина з самого дитинства береться досліджувати цей світ. З однієї сторони він безмежний. Матеріалу для досвіду неймовірно багато. Але ми ростемо, і вже нам здається всього мало, мало часу, мало простору. Ми з головою стараємося поринути в щось нове. Перші сигарети, перший алкоголь, перший поцілунок і перше освідчення в коханні. Все буває в перше. З крайності в крайності кидаємося, а все бо хочемо осягнути щось нове, встигнути все. Ми розуміємо, що світ безмежний, але всього його пізнати неможливо і тоді поринаєш в буденність. День за днем, рік за роком, школа чи робота, дім і дорога якою ходиш щодня. Ким би ти не був, буденність завжди переслідуватиме і навіть вирвавшись із нею, вона наздожене тебе, пригорне в свої лещата і не даси поворухнутися . Вирватися можливо, але лиш трішки розширюючи свій простір він все ж залишаться обмеженим, а годинник тікає і тікає. Нам не дано пізнати весь світ, ми змушені жити в нашому тісному просторі, який обмежений нашою буденністю і в ній тісно, але для того щоб вирватися потрібний час, якого немає. Час - валюта, яку неможливо підробити, неможливо вкрасти чи позичити. Спішимо жити спішимо досліджувати світ, бо час обмежений.