Виділіть речення з прикметником у короткій формі
Б) Є приказка весела: їж, коли роток свіж (Л.
Глібов).
А) Хотіла бя вийти у чистеє поле (Л. Українка).
Г) Молодая дівчинонька в садочок виходить (Л.
Українка).
В) З тітчиного садка роздавався тихий Івасів
голосок (П. Мирний).​

Пиріг малиново-смородиновий Склянку сметани збити з цукром, всипати борошно, змішане з розпущувачем, замісити тісто.Трохи тіста відкласти, решту розкачати за розміром форми.У форму викласти тісто, посипати крохмалем, зробити бортик, підвернути його.Малину і смородину викласти на тісто рівним шаром, посипати частиною цукру.З тіста скачати тонкі джгутики, укласти їх у вигляді сітки на вишню і випікали при температурі двісті градусів до напівготовності. Вийняти пиріг з духовки, полити вишню в тих місцях, де вона не вкрита тістом, рештою сметани, змішаною з цукром, і випікати пиріг до золотистого кольору.

Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.

Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:

Що лісове,

то не погане, сестро, —

усякі скарби з лісу йдуть.

Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:

Як буду вмирати,

то прийду, як звір, до лісу, —

отут під дубом хай і поховають...

Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював: