Виділіть словотворчі суфікси. Вкажіть на суфікси емоційної оцінки,назвіть їхнє значення: касир, страхати, квітонька, тренажер, музикант, гайок, коник, горбатий, журба, варений, мисочка, кружечка, багрянистий, кривляка, водиця, хустина, крамар, ластовиння, кладочка, весельце,родич, пір'ячко, вовчище, татусь, рибонька, життя, катюга, дубище, шаблюка, красуня, дубище, звірюка, злодюга, курчатко, видющий, пестити, друкарський, моделювати, литовець, хлопчисько. ​

  Скласти діалог про рідний край пропоную так:
- Привіт, Артеме! Дуже радий тебе бачити. Тобі сподобалось вчитись в Англії?
- Привіт, Дмитро! Звичайно. Це дуже гарна країна. Проте, я весь час сумував за Батьківщиною.
- Мабуть, коли живеш тут, то не відчуваєш того, що тобі так дорого.
- Так, я згоден з тобою. Поки я жив в Україні, то думав, що переїзд дасться мені з легкістю. Проте, через пару тижнів в мене почалась несамовита туга за рідним краєм.
- То ти щасливий, що повернувся?
- Так, все мені тут рідне: поля, річки, соковито-зелені дерева, люди. І навіть їжа. Тепер я знаю напевне, що Україна - найрідніший куточок на Землі. Дякую за розмову, мені треба бігти до бабусі. Бувай!
- Бувай!

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.