Виділіть у поданих реченнях комами відокремлені додатки чи обставини , підкресліть їх.
1.У тій хвилині вона не почувала нічого окрім вдячності за рятунок від нехибної смерті (І. Франко).
2. Микола замість панського лану вийшов на своє поле.
3. Стаючи на обраний гостинець ми знаємо хто шлях той торував (В. Коротич).
4. Гірські потоки в погожі дні майже непомітні, але після дощів особливо після раптових злив обертаються в грізні ріки.
5. На його дворі замість похилої хати стояв веселий будинок (П. Мирний).
6. Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю крім качок у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко).
7. Всі за винятком Бойчука здивовано дивилися на шкіпера (М. Трублаїні).
8. Незважаючи на погану погоду біля освітленого під’їзду театру панувало пожвавлення (В. Собко)

1) Хто-небудь відчуває душевний спокій після страждань, переживань, фізичних мук і т.ін.
«Вчора зробив собі операцію — вирвав зуба — почуваю себе добре, мов на світ народився» (М. Коцюбинський)
2) Кажуть про тих, кому пощастило уникнути загибелі чи великої біди, кому таланить у житті.
3) Бути у назвичайно піднесеному стані.
«Ходить мій братик на танець, ходжу і я, та гуляємо, як ті соколи межи соколами, землі під собою не чуємо» (А. Федькович)
Або з дієсл. руху. Дуже швидко, енергійно.
«Вона біжить, не чуючи під ногами землі»
(В. Речмедін)
4) Радіти, відчувати надзвичайне задоволення, відчувати безмежне щастя.

Наш класс… Почти восемь лет мы проучились вместе, лишь некоторые перешли в другие школы, а некоторые пришли к нам, влились в наш большой разношерстный -4 коллектив. Сорок пар любопытных глаз и ушей. Сорок пар быстрых ног. Сорок пар вечно занятых чем-то рук. Сорок вопросов, сорок ответов. Мы так похожи и в то же время так отличаемся друг от друга. Знаем, с кем лучше учиться, а с кем — отдыхать, кем можно восхищаться, а кого — подразнить.Все вместе мы образуем большое, неуемное, громогласное существо — 8-Б класс. Оно имеет свои привычки и даже традиции, и учителя никогда не ошибутся, что это именно мы, даже если зайдут в класс с закрытыми глазами. Учителя и родители говорят нам, что школьные годы не забываются. И когда видишь, с какой радостью мама встречается со своей школьной подругой на улице, а папа рассказывает о своих школьных забавах и шалостях, веришь — они правы.Десять лет мы проведем вместе в стенах нашей школы. Будем читать одинаковые книги, отвечать на одинаковые вопросы. Можно ли забыть период, который занимает больше половины твоей жизни?Сейчас мне кажется, что различий в нас все-таки больше, чем похожего. Не всех своих одноклассников я могу назвать друзьями или даже товарищами. Есть ребята, чье поведение я не одобряю, чье общество мне неприятно. Кажется, неужели меня будет интересовать судьба этого человека после выпуска?