Вии, воювати.
получення букв йо чи
322 I. Спишіть речення, уставляючи на місці крапок сполучення е
Бо та розкриваючи дужки. Підкресліть і поясніть вивчені орфограма
ами,
1. Тихо пл(е,и)ве блакитними річками л..Н (М. Коцюб...
2. 6 тисячі доріг, міль..н ву(3,c)ьких сте,и)жинок, є тисячі та
один лиш мій (В. Симоненко). 3. Усе лякало нас: трава, шо ти
ріла, і гаю дальн..го стіна, що в заході горіла (Леся у
4. Над яром явір тонкостанний калині сл..зи вит(е,и)рав л т.
5. Буде ще після ц..го р лиману*, 1 Віте,и)р попутний ;
зам(е,и)тіль ча..к над головою (О. Гончар).
Коцюбинський).
исячі ланів, але
ва, що тихо ма,
ся Українка).
и)рав (Д. Іванов).
У мене є кішка. Кличуть її Сюзанна. Вона вже доросла кішка, їй біля двох років. У неї темно-сіра спинка, рожевий животик, шийка темно-рожева, носик чорненький, вуси довгі, хвостик димчастий. Наша Сюзи - незвичайна кішка, у неї небагато приплющений ніс і дуже довга вовна. Мама говорить, що вона перської породи. Кішка любить лежати на телевізорі й дивитися у вікно. Іноді Сюзи лежить на підвіконні, повісивши лапу на фіранку, і спить. Іноді вона любить пограти з паперовим мячиком або моїми ногами. Більше всіх вона любить маму
Торік у нашої кішки були кошенята: два хлопчики й три дівчинки, вони всі були різнобарвні. Коли вони народилися, то були сліпими й не могли навіть ходити. Через місяць кошенята підросли, відкрили вічка й стали бігати по всій квартирі. Сюзанна ніяк не могла зібрати їх всіх разом. Вона нявкала й кликала їх до себе. Але вони підходили до своїй мамі тільки тоді, коли хотіли їсти. Я дуже люблю свою кішку
Моя улюблена тварина - кішка. Я з дитинства хотів мати кота. І, нарешті, моя мрія збулася - у мене будинку з'явився сіамський кіт Кузя. У Кузи ясно-коричнева мордочка, темні вушка, лапки й довгий смугастий хвіст; гнучке подовжене тіло, більша кругла голова, на мордочці щетинисті вуси, борідка і яскраво-блакитні очі. Кольори очей міняється, коли він злиться або загрожує, зіниці стають те червоні, те зелені. Вуха в кота завжди насторожі; вони вловлюють найменший шерех
Кузя - тваринне примхливе. Якщо в нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо в нього поганий настрій, він попереджає про цьому своєрідним нявканням, тоді його краще не торкати. Кузя серйозний, бійцівський кіт. Коли ми були в селі, воно бився з усіма котами. Першим у бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє противним голосом. Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; вовна в нього дибиться, а хвіст «перетворюється» у распушенную щетинисту щітку. Жалості до суперника в нього немає. Він б'ється доти, поки супротивник не кинеться навтіки. Кузя - дуже розумний кіт. Він навчився лабетами відкривати холодильник; дверцята шаф; якщо вхідні двері не закриті на замок, він буде висіти на ручці доти, поки двері не відкриються. Кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. І все-таки він дуже добрий кіт і любить своїх хазяїв. Мені дуже подобається наш кіт
Я прийшла зі школи, поїла й почала робити уроки. Мої мама й тато прийшли пізніше. Коли вони ввійшли, я почула слабке нявкання й подумала, що воно донеслося з вулиці. Підбігши до мами, я побачила в неї в руках хустка, а в ньому... кошеня! Мама пояснила, що взяла його в знайомої. Я була в захваті. Коли цього очаровашку внесли в кімнату, він відразу стрибнув на диван. Я взяла іграшку й початку грати з кошеням. Іграшку кошеня відразу взяло в зуби й кудись потяг
Фарбування в кошеняти незвичайна, якась чарівна. Ми довго думали, як його назвати. Тато сказав, що кішечка схожа на Багиру. Мама порівнювала неї із принцесою й говорила, що її варто назвати Діаною. Мені більше хотілося назвати її Джульеттой. Потім усе погодилися й назвали її Джульеттой.
Тепер я граю зі своєю кішечкою, годую й доглядаю за нею. Це стало моїм улюбленим заняттям
Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.