Виконання завдань тестового характеру за змістом прочитаного тексту
1. Якою вулицею йшов автор:
А. Сусідньою.
Б. Рідною.
В. Незнайомою.
Г. Невідомою.
2. Яким було перше прізвище, яке він прочитав?
А. Тугай.
Б. Бугай.
В. Пугай.
Г. Папай.
3. Недайбоженки були люди:
А. Ледачі.
Б. Добрі.
В. Безвредні.
Г. Забобонні.
4. Одразу за Недайбоженками жив:
А. Панебудьласка.
Б. Панібудьласка.
В. Перекотиполе.
Г. Довгоступ.
5. Запнивітер обсадив свою хату:
А.Соняшничинням і кукурудзинням.
Б. Чорнобривцями й мальвами.
В. Бузиною й вишнями.
Г. Калиною й берізками.
6. Між стіною своєї хати і насадженнями Запнивітер
понапихав:
А. Землі.
Б. Дощечок.
В. Листя.
Г. Бур’яну.
7. Після Запнивітра жив:
А. Перекотиполе.
Б. Ряботінь.
В. Покотило.
Г. Тягнирядно.
8. Довгоступ купував ступи:
А. Широкі.
Б. Довгі.
В. Вузькі.
Г. Низькі.
9. Дід Довгоступ вигадав свою частину слова:
А. «Аю».
Б. «Ую».
В. «Гую».
Г. «Юю».
10. У кого «…й батько таким був »:
А. В Перекотиполя.
Б. Нечитайла.
В. Довгоступа.
Г. Недобивайла.

тест по рассказу "Такий у нього й батько був"

Свято, яке мені найбільше подобається
    Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. 
     У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. 
     На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.

     Життя - це безцінний дар, яким людина повинна донрожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненним у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. 
      Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.
      Псевдопатріоти не цінують життя, бо вони - диванна картопля. Це ті, хто вміє прекрасно говорити, замилювати очі, і нічого не робити задля блага свого краю. Тільки те й роблять, що переховуються від війни. Такі люди не бачать душею Україну і все, що вона добула.
       Незалежно від того, чи це військовий, чи лікар, чи учитель, на кожній людині лежить відповідальність за чиєсь життя. І якщо хтось халатно буде ставитися до своєї справи, не цінуючи життя інших, гріш ціна такій особі. Лише той гідний життя, хто не говорить про любов до Батьківщини, а працює і живе задля ї процвітання, примножуючи набуте.