Виконати аналіз скадних безсполучникових речень
1.Мовчить цар землі: зачарований світовою красою, він наче дрімає.
2. Справедливо кажуть: немає буднів – є буденні люди.
3.Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові – він усе те наймає. (Тарас Шевченко)
4.Ось і сонце. Уся природа радіє йому: сміються поля, дзвенять у повітрі бджоли, птахи розспівалися в діброві. (Юрій Збанацький)
5.Щось дивне діється – тривога судомить душу: час не спить. (Іван Гнатюк)
6.Усі мовчіть – щось мати каже, цвітуть притишено слова. (Вадим Крищенко)
7.Наслухавшись козацьких мудрих дум, заснуть не можу – мучать давні муки. (Вадим Крищенко)
8. Ліворуч, праворуч чорними привидами виметувалися гущі глоду, горішини, дерновиння, далеко праворуч, при березі, блимав одинокий вогник, хтось не спав – у хаті була породілля або хворий. (Юрій Мушкетик)
9.Лише, бувало, розплющиш очі – ласкавий світ б’є у вікно, у шибку зазирає веселий ранок, озивається лагідний материн голос. (Кость Гордієнко)
10.Я входжу в ліс – трава стає навшпиньки, кошлатий морок лапу подає. (Ліна Костенко)
11.Ідеш: волошки у житах, березка в’ється по стеблині. (Олександр Олесь)
2: б
3: сонце
4: а
5:
6:а
7:
8:г
9:а
10:
11:а
12:
1: [дивуйешс‘а], [шчоденник],[він‘йетка],[прислівйа]
2: Допомагати,прикордонний,чорніти,безпорадна, прізвисько, стежина.
3:
1:коли в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Проводжали їх урочисто, всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а сивий статичний у громаді чоловік благословляв їх. Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут найсміливіші, найдужчі, найвитриваліші. Всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій небезпеці
Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби.
Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю. Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.
Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити. Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.
Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей. Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу гає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.