Виконати повний синтаксичний розбір поданого речення : Лише кілька бійців чистили зброю, а між ними походжав свіжовиголений Денис Блаженко,якого вважали героєм.

У хмари народилась сніжинка .Вона була така ніжна, пухнаста, легка. Настав час, коли сніжинка підросла, і вона полетіла на землю. По дорозі вона зустріла метелицю. Сніжинка весело закрутилась, мов пушинка, повітря підхопило її.  Сніжинка крутилися у повітрі над Землею у веселому таночку і літала...  Метелиця ніжно підхопила сніжинку і спустила її до моєї долоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами мов зірка і чарівно усміхалась. Сніжинка розповіла про те, що вона бачила подорожуючи на хмаринці, про діточок, які гралися в сніжки та каталися на санчатах, про ліси і поля вкриті білим килимом. Потроху вона зігрілась у мене в долонці та розтанула.

Дмитро,відчини двері!

Спонукальне речення містить наказ, вимогу, заклик, поба­жання, пораду, прохання тощо.

У спонукальному реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому часто використовуються звертання, а та­кож можуть вживатися спонукальні частки хай, нехай, бо­дай, годі, ну, давай тощо: О земле, велетнів роди! (П. Тичина): Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній (М. Рильський).

Спонукальні речення бувають:

а) власне спонукальні, у яких міститься спонукання до дії; Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя (Леся Українка);

б) бажальні, у яких висловлюється якесь бажання: Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю на­рікання терпіти (О. Гончар).

Для спонукального речення характерна специфічна спону­кальна інтонація — часом більш напружена, часом менш. У кі
нці такого речення звичайно ставиться крапка.