Виконати синтаксичний розбір речень.
1. Література, яка мала Тичину й Довженка, не має
права здрібнити.

2. Спинюсьяі довго буду слухать, як бродить серпень
по землі моїй.

5. Тиніяк не можеш зрозуміти, що без науки
неможливий розвиток суспільства.

4. У душі хлопець непокоївся: весна видалася
засушливою.

5. Малі озера блискають незлісно, колише хмара
втомлені громи.

6. Ранокбув безвітряний, тихо пролітала негуста
пороша, садок ніби відпочивав
Там ССР, СПР, СБР Можете прислать мне в инстаграм ответьте что отослали

 особливо люблю блукати старими вулицями центру. Окраїннi мiсця схожi мiж собою i з районами iнших мiст. А на стареньких вуличках, у старовинних будинках - краса i неповторнiсть рiдного мiста. Тут забувається метушливiсть, плин часу i незгоди, а вiдчуваєш лише спокiй, рiвновагу, мир i радiсть у душi. Милуєшся найстарiшим у Харковi величним Покровським собором, або Успенською дзвiнницею, що й понинi вiдлiчує години мелодiйним дзвоном, старими красенями-будинками на Унiверси тетськiй гiрцi чи вулицi Короленка, - i зростає в тобi гордiсть за рiдне мiсто, за тих, хто його будував, вкладаючи в кожний камiнець любов i частинку своєї душi. Менi подобається, що на вулицях мiста багато дерев, є сквери та парки. Весело гати, як шелестить-грається листям вiтер, як бавляться у вiтах забiяки-горобцi, виспiвують жвавi синички, поважно розгулюють вулицями галки й голуби.

А ще я люблю гуляти понад рiчками i годувати нових мешканцiв мiста - качок. У Харковi двi рiчки - Харкiв i Лопань, i обидвi вони заселенi дикими качками.

Я люблю прогулюватись мiстом узимку, коли вулицi, а особливо парки вкритi пухким бiлим снiгом; люблю гати, як весною мiсто нiби прокидається i вмивається дощами пiсля довгого сну; люблю восени шурхотiти опалим рiзнокольоровим листям.

Стало звичаєм просиджувати вечорами бiля телевiзорiв та комп’ютерiв. А я за усiх прогулятись зi мною рiдним мiстом.

─ Як на мене, навчити волонтерству неможливо. Але можна прищепити та розвинути смак до волонтерства, відчути й оцінити суспільну користь, яку приносить робота на добровільних засадах.До того ж, волонтерство – це не просто прояв доброї волі, а й велика відповідальність. І цю відповідальність, з одного боку, розділяють організації, що залучають волонтерську працю, а з іншого – активні, небайдужі люди, волонтери. Людина, яка хоче волонтерити, має це робити свідомо та відповідально. Для волонтера не достатньо бути просто добрим, потрібно бачити кінцеву мету своєї роботи, розуміти, яку суспільну користь вона приносить, усвідомлювати, що особисто йому дає волонтерство, які розвиває риси характеру, професійні навички тощо. До того ж, волонтер має знати свої права й обов’язки. Організація, яка залучає волонтерів, також має бути свідомою і відповідальною у роботі з добровольцями, створювати всі необхідні для них умови, поважати їхні права та людську гідність.