Виконати тест 1. Між однорідними членами можуть ставитися такі розділові знаки:
а)кома, двокрапка, тире, крапка з комою;
б)кома, тире, крапка з комою;
в)ома, тире, лапки.
2.У реченні Зупинилась тиша тиха і не збудна, зупинився в небі вечоровий дим. однорідні члени речення з’єднані:
а) без сполучників;
б) за до сполучників.
3.У реченні Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара між однорідними членами , не з’єднаними сполучниками, слід поставити:
А) кому;
Б) тире.
4. У реченні Було багато пізніх, осінніх квітів між означеннями ставиться кома, тому що:
А) вони характеризують предмети з одного боку;
Б) друге означення пояснює, уточнює перше;
В) вони є художніми означеннями.
5.У якому реченні допущено помилку?
А) Густа, як руно трава, й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води.
Б) Петербурзьким шляхом, по коліна грузнучи в заметах, бова йшла зморена,полатана Вкраїна, муку притуливши до чола.
В)Ледве чутно дзюрчить вода поперед великої, турецької галери.
6. У реченні В такім разі депутацію слід слати не лише в Польщу, а й у Литву між однорідними членами речення ставиться кома, тому що вони:
А) з’єднані протиставними сполучниками;
Б) з’єднані повторюваними єднальними сполучниками;
В) з’єднані попарно;
Г) з’єднані парними сполучниками.
7. У реченні Ревнув з лютості і з болю Бурунда і лівою рукою стис Максима за груди кома не ставиться, тому що:
А) сполучник вжито при однорідних членах один раз;
Б) сполучник повторюється в реченні не при однорідних членах;
В) однорідні члени речення, з’єднані повторюваними сполучниками, утворюють усталений вислів.
8. В одному з наведених речень наявне узагальнююче слово, яке стоїть перед однорідними членами речення. Отже, слід поставити двокрапку в такому реченні:
А) Усе було прекрасне в цій дівчині і лінії бездоганної чистоти личка, і пропорції тіла, й гармонія кольорів.
Б) Калино, ти живи! Вві сні і наяву приходжу до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Вісли, з-за Дунаю, і рідною матусею зову, і падаю в пахучу мураву, і до колін солоних припадаю, і в щасті непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний – тільки ти.
В) Скрізь плач, і стогін, і ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання і чола, схилені в журбі.
9. У реченні слід поставити тире перед узагальнюючим словом:
А) Це над нами сумне лице яснішає сльоті, бо ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.
Б) Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього.
В)Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, і рідних місць, і рідних міст нема тоді людині
Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами.
Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та іб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії:
Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін., проте не завжди:
Але серце спинятись не хоче (Сосюра).Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар).Пан, брате, милувать не стане (Рильський).Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий:Я готовий винести всі випробування (Збанацький).Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:Я зобов'язаний до старому (Стельмах).Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:Треба твердо нам в бою стояти (Франко).Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).Нам пора для України жить (Франко).
Паронимия - це таке явище, яке дуже довгий час в лінгвістиці нерозглядалася як самостійне. Багато мовознавці задавалися питанням, що таке пароніми. На даний момент існує кілька точок зору на визначення паронімів. У лінгвістиці існують 2 основні підходи до визначення паронімів:1. Пароніми - це близькі, але нетотожні за звучанням слова, що мають наголос на одному і тому ж складі, що відносяться до однієї і тієї ж граматичної категорії.
2. Пароніми - слова, які внаслідок подібності у звучанні і частково збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використовуватися в мові.
Приклади паронімів: трагічний - трагічний; драматичний - драматичний; ліричний - ліричний; вдалий - щасливий; радник - порадник; заздоровниця - оздоровниця; риб'ячий - рибний.