ВИКОНАТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ: 1.Усі слова – дієприкметники в рядку
А зварена, зніяковілий, непосидючий, сівши
Б упорядкований, написати, в’ялий, опрацьований
В написано, летючий, леткий, розмальовано
Г змарнілий, занесений, розвантажений, обставлений
Д розкутий, граційний, пом’якшений, попрацювавши
2. Усі слова – дієприкметники в рядку
А вишитий, контужений, в’ялий, зарослий
Б зрізаний, мертвий, м’який, закритий
В погоджений, бетонний, зм’якшений, гравітаційний
Г люблячий, вмитий, працьовитий, ніжний
Д оновлений, снуючий, опрацьований, пещений
3. Дієприкметник є в реченні
А Кожна людина, котра вважає себе інтелігентною, не може, живучи в сучасному
світі, не тримати в пам’яті історичного іта культурного досвіду свого народу, цілого людства.
Б Але ж який я був шокований, розлючений, коли почали з’являтися пасквілі на
поезію Тараса Шевченка та на нього самого.
В В усі роки мене вражало дивовижне співзвуччя Шевченкової поезії із сучасністю.
Г Пам’ятник Ярославу Мудрому споруджено на честь заснування першої на Русі
бібліотеки.
Д На жаль, ми не знаємо, які саме книги були в князевій книгозбірні, не знаємо й
того, яка доля спіткала старовинне книгосховище.
4. Дієприкметник є в реченні
А Нестор Літописець присвтив соє життя релігійній справі: до кінця своїх днів був
ченцем Києво-Печерської лаври.
Б Портрет князя, якого за прихильність до наук народ прозвав Мудрим, дивиться
на нас із пам’ятної брили , встановленої вдячними нащадками 1969 року у дворі заповідника навпроти Софійського собору.
В Уперше ім’я Ярослава Мудрого згадується в літописній статті „Повісті минулих
літ”.
Г Ярослав Мудрий був першим князем, який не прагнув походів та завоювань, а
вдовольнився тим, що зміцнив кордони своєї держави, захистив її від ворогів.
Д Ярослав Мудрий збудував у Києві й Новгороді соборні храми на ім’я Святої
Софії, які збереглися до наших днів.
5. Усі дієприкметники активного стану в рядку
А пишучий, оформлений, палаючий, задубілий
Б молотий, поранений, подорожуючий, читаючий
В обтяжений, знаний, здрібнілий, темніючий
Г стріляючий, знаючий, сидячий, зів’ялий
Д перемерзлий, поділений, зблідлий, посріблений
6. Усі дієприкметники пасивного стану в рядку
А написаний, занімілий, здерев’янілий, роз’єднаний
Б розсипаний, випитий, іонізуючий, посвіжілий
В розбитий, прочитаний, пригнічений, одягнутий
Г збитий, спітнілий, зростаючий
Д замерзлий, вигаданий, нудьгуючий, змарнілий
7. Знайдіть речення з дієприкметниковим зворотом, що відокремлюється комами (розділові
знаки вилучено)
А Буде бите царями сіянеє жито!
Б Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики.
В Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля.
Г На випускний вечір до закинутої в полтавські степи школи не приїздили ні
Тичина ні Вишня.
Д Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.
8. Дієприкметниковий зворот НЕ треба виділяти комами в реченні (розділові знаки
пропущено)
А На причілку хата була підперта двома стовпами обмазаними білою глиною.
Б Од вікон до самої печ промінь ніби одягнені стовпи виткані з сонця та
дрібного пороху котрий ворушився в чсному проміні неначе дрібненька мошка.
В Вона принесла з хижки зав’язані в хустинці квіти та стрічки і розсипала їх по
столі.
Г Тільки собаки надворі ще довго брехали роздратовані криком та світлом у хаті в
таку пізню добу.
Д На горах за шпилями вкритими лісом пишно горів вечірній світ сонця.
9. Виділіть рядок, у якому в суфіксах усіх слів пишемо одну букву н.
А. Невблага/..ий, несходже..ий, удосконале..ий.
Б. Незлі/че..ий, нежда..ий, незміря..ий.
В. Шален..ий, нерівня/..ий, створе..ий.
Г.Благослове..ий, занесе..ий, свяще..ий.
10. У якому рядку в складі обох словосполучень є дієприкметники?
А. Пломеніючі айстри, український народ.
Б. Прописні істини, підписані угоди.
В. Здійснена мрія, нездолана армія.
Г. Нездійсненне бажання, квітучий сад.
11. У якому рядку всі дієприкметники з не пишуться окремо?
А. (Не)стихаючий вітер; ще (не) приморожені ягоди.
Б. (Не) вигаптувані морозом візерунки; (не) припорошена дорога.
В. Луки (не) засніжені; (не)всіяне зорями небо.
Г. (Не) вкриті снігом поля; (не) витканий килим.
12. Виберіть неправильне твердження.
А. У суфіксах дієприкметників не буває подвоєних -н-.
Б. Дієприкметник разом із залежним від нього словом утворює дієприкметниковий зворот.
В. У реченні дієприкметниковий зворот виконує роль означення.
Г. Дієприкметники змінюються за особами.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.