Виконайте морфологічний розбір прикметників у поданих реченнях. 1. Плаче тепер білим снігом мамина вишня в саду (Д. Луценко). 2. У ті вранішні години море
було особливо ласкавим і ніжним (Ю. Збанацький). 3. Легкі тепловії лоскочуть покрите
бронзовою смагою лице, і фіалкові васильки кивають тобі з узбіччя шляху як давньому
знайомому, і перепели в нескошених житах ніби за до степових криниць (І. Цюпа).
4. Добре, що маємо силу рідного отчого краю (А. Малишко).
я дуже люблю новий рік! ми всією родиною завжди справлявся це свято. у цей день всі накривають на стіл, а коли хтось купує мандарини і цукерки, я одразу відчуваю, що скоро новий рік. і радію!
я роблю листівки з побажаннями: "щоб вони жили щасливо в новому році. і ніколи не хворіли". і посилаю своїм рідним. радію, коли сама отримую листівки з вітаннями.
мама мені шиє ошатний костюм, тому що ми з класом підемо на ялинку. там будуть конкурси, святковий стіл та дискотека. і я весело проведу час. а вдома я вирізаю сніжинки з паперу. вони виходять дуже гарні. всі вони різних кольорів і різної форми. їх я прикріплюю на віконця, і здається, що вони зараз впадуть мені на ніс і розтануть.
ми повісили гірлянди на шафу у формі сердечка, мішуру розвісили на стіні в ; формі годинника, який показував дванадцять годин, а кульки прив'язали до люстри, на фіранках і в різних кутках кімнати. ще ми поставили пухнасту ялинку. прикрасили її іграшками, цукерками і ватою замість снігу. а під ялинкою я поставила іграшкового діда мороза та його онуку снігурку. кімната вийшла чарівною, наче я потрапила в новорічну казкову країну.
я кожен день рахую, скільки часу залишилося до нового року! тому що в новий рік мені подарують подарунки. і я теж зможу подарувати подарунки своїм близьким та друзям. а так само я зможу загадати бажання, у виконання яких я вірю. і сподіваюся, що вони збудуться. я з нетерпінням чекаю нового року!
Поезія розкриває враження ліричного героя від відвідування лісу. Він зворушений тим, як зустрів його цей велетень. Такого щирого прийому герой не очікував. Ліс розкрив йому свої багатства, показав Справжню красу. Птахи заспівали гостю найкращих пісень:
Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов'їним,
Ніжним голосом зозулі...
А дерева своїм розкішним листям дарували поетові тінь і затишок, спокій і легкість:
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих.
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість...
Як до оберегу людського життя звертається автор до лісу. Адже він мудрий і величний. Він несе людям силу і життя, оберігає чистоту стосунків і щире кохання. Але ліричний герой говорить не лише за себе. Він бере відповідальність за все людство. Герой усвідомлює, що людська діяльність може завдати природі великої шкоди. Він не говорить про її помсту, а лише закликає до справедливого й розумного використання природних дарів:
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови...
...Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела...
Вірш мені здався легким і щирим. Автор закликає дбайливо й турботливо ставитися до найближчого нашого сусіда — природи, яка залежить від нас, людей, і від якої так само залежить усе людство.