- Сідайте, будь-ласка,; сказав хлопчик, показуючи на пусте сидіння. - Дякую, внучику! - сказав чоловік, сідаючи і знімаючи капелюх, звідки показалася сивина. - А ти чому не в школі? Уже опів на десяту! - Проспав,- щиро зізнався хлопчик, похиливли голову. - Хехе, з ким не буває!? Сам частенько запізнювався в школу, ото ми отримували від батьків за це!- сказав чоловік, посміхаючись. - У нас вчителі добріші, не говорять батькам,- казав хлопчик, винувато посміхаючись. - А все винна ця гра! Ніяк її не прийду! - Це не гра винна, а ти,- спокійно сказав чоловік. - Пере не розуміючи, запитав учень. - Якби ти слідкував за часом і лягав спати вчасно, то не запізнився б! - сказав він, помахуючи пальцем перед самим носом у хлопця. - Спробуй сьогодні зробити так. - Добре, обов'язково! - сказав хлопчик, посміхнувшись.- О, моя зупинка! До побаченя! - Нехай щастить! - сказав чоловік у слід хлопчик у.
