Використовуючи набір продуктивних українських фемінних суфіксів -к-, -иц-, -ин-, -ець утворіть іменники жіночого роду від поданих слів.

Раб, бог, герцог, князь, слуга, друг, ґазда, господар, грек, свояк, майстер, боярин, граф, маркграф, монах, кравець, герой, шахіст, бігун, водій трамвая, депутат, доктор наук, експерт, нонконформіст, програміст, спортсмен-важкоатлет, терапевт, фрідайвер, футболіст, юрист, літературознавець, театрознавець, доброволець, антрополог, гравець, дієтолог, критик, культуролог, плавець, політик, психолог, соціолог, теоретик, фахівець, філософ, член профспілки, фотограф, солдат, пропагандист, егоїст, юнак, публіцист.

 українська література останніх десятиліть, створена сучасними письменниками. У науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українську літературу слід вважати сучасною. Утім, під поняттям сучасна українська літературанайчастіше розуміють сукупність художніх творів, написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році й дотепер. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов'язкового для митців СРСР стилю соціалістичного реалізму та скасуванням радянської цензури. Принципові зміни в українській літературі відбулися ще в роки Перебудови (1985) і особливо після Чорнобильської катастрофи (1986)[1]. Деякі дослідники вважають, що сучасна українська література починається від 1970-х років після поколінняшістдесятників[2].Унаслідок більшої свободи, відкритості українського суспільства до іноземних впливів та значно ширших контактів з літературами інших країн сучасна українська література здебільшого відрізняється від радянської та класичної зверненням до досі заборонених тем (Голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка і т. д.), використанням нових стилістичних прийомів (постмодернізму, неоавангарду, нецензурна лексика, уживання суржику), різноманітністю та змішанням жанрів, своєрідною епатажністю, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам'яті. Термін «сучасна українська література» часто скорочується як «сучукрліт» або «укрсучліт».

Моя перша вчителька — ( например,Тетяна Вікторівна). Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. Вона була і вимогливою, і люблячою водночас. Пам'ятаю, як вона могла насварити: «Володю, ти ж такий розумний і як же це ти зміг виконати так брудно завдання?» Ми всі для неї були і найкращими, і найрозумнішими, вона кожного з нас любила й любить зокрема, а не всіх загалом. 

Я навчаюся в (например,п'ятому класі) в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до Тетяни Вікторівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності.