Літо у розпалі, дарма що погода не радує нас теплом, та все ж таки, з дня на день очікуємо сонечка, і разом з тим мріємо про відпочинок. У кожного своє бачення щодо літніх вакацій, хтось обирає стрімкі гори та широкі полонини Карпат, хтось піщані пляжі нашої неньки України чи зарубіжжя, а для когось вершиною задоволення є озерний край, із чистою, аж до блиску кришталю, водою та різнобарв’ям волинських лісів, які доречі дуже щедрі на всякі смаколики: суниці, чорницю, білі гриби. А для затятих рибалок озерні глибини, зариблені щукою, лином, судаком, коропом, вугром, таять у собі ще більше сюрпризів.
Сонце котиться на спочинок. Мрійливими стають береги. Принишкли верболози й комиші. Задрімала далечінь. Зрідка крякне десь крижень, закахкає дика качка чи обізветься в лунній тиші деркач. Червонясті заграви освітили небокрай, тихі заплави. Довгоногий чорногуз завмер на зеленому болоті, підсвіченому жовтогарячим призахідним промінням.
Тільки-но згас палаючий захід і синьо-зелена оксамитова ніч, гаптована рясним золотом зірок, за ліском на лівобережному пагорбі запалало червоне вогнище. Горів ліс, горіла земля, горіло небо на обрії. Жовтогарячі, рожеві, фіолетові косиці хмар вилискували в зеніті: сходив місяць. А незабаром був уже в небі, прояснілий, золотавий. Йому всміхався другий, з води…
Літня ніч коротка. Раптом зашелестіли комиші. Змахнула крилами і знялась у повітря проворна чирка. Сплеснула рибина під берегом. Барвисто займався схід. Із свіжими рум’янцями, з росяною прохолодою по-молодецькому бадьоро зводився ранок.
Літо у розпалі, дарма що погода не радує нас теплом, та все ж таки, з дня на день очікуємо сонечка, і разом з тим мріємо про відпочинок. У кожного своє бачення щодо літніх вакацій, хтось обирає стрімкі гори та широкі полонини Карпат, хтось піщані пляжі нашої неньки України чи зарубіжжя, а для когось вершиною задоволення є озерний край, із чистою, аж до блиску кришталю, водою та різнобарв’ям волинських лісів, які доречі дуже щедрі на всякі смаколики: суниці, чорницю, білі гриби. А для затятих рибалок озерні глибини, зариблені щукою, лином, судаком, коропом, вугром, таять у собі ще більше сюрпризів.
Сонце котиться на спочинок. Мрійливими стають береги. Принишкли верболози й комиші. Задрімала далечінь. Зрідка крякне десь крижень, закахкає дика качка чи обізветься в лунній тиші деркач. Червонясті заграви освітили небокрай, тихі заплави. Довгоногий чорногуз завмер на зеленому болоті, підсвіченому жовтогарячим призахідним промінням.
Тільки-но згас палаючий захід і синьо-зелена оксамитова ніч, гаптована рясним золотом зірок, за ліском на лівобережному пагорбі запалало червоне вогнище. Горів ліс, горіла земля, горіло небо на обрії. Жовтогарячі, рожеві, фіолетові косиці хмар вилискували в зеніті: сходив місяць. А незабаром був уже в небі, прояснілий, золотавий. Йому всміхався другий, з води…
Літня ніч коротка. Раптом зашелестіли комиші. Змахнула крилами і знялась у повітря проворна чирка. Сплеснула рибина під берегом. Барвисто займався схід. Із свіжими рум’янцями, з росяною прохолодою по-молодецькому бадьоро зводився ранок.