Виписати дієслова майбутнього часу, визначити їх форму (проста, складна чи складена), особу, вид, число. Першими, як зійде сніг, зацвітуть братки, за ними голубі проліски, потім сон -трава. А там — розпустяться грона бузку, засиніє земля, вкрившись килимом незабудок, дзвіночків, барвінку. Згодом стрімко пов’ються вгору пагони запашного горошку та кручених паничів. І запишається казковий синьо - блакитний розмай весняного квітування. Блакитне цвітіння завершать восени косарики та айстри.(З календаря.)

6. Записати речення, замінивши дієслова у формі теперішнього часу майбутнім.

Ніжний шелест листя осики нагадує плескіт далекого моря. Замріяно лопотить листям береза. Кличуть під легку, прозору тінь крони ясеня, липи, дуба, які ніколи не закривають повністю бірюзової далечини неба. Навіває тихий спокій тонкий аромат матіоли. Заспокоює очі голубий та синій колір квітів. (З календаря.)​

Кожна людина має талант,наділена якимось здібностями та вміннями.Просто потрібно знайти цей  талант в собі,відкрити його та виявивши свій хист до чогось-розвинути та вдосконалити його.
Одні люди прагнуть вдосконалення,хочуть покращити своє життя,працюють над собою,вдосконалюють свої вміння та навички.А є люди,яким байдуже,вони просто сприймають свій талант як належне і нічого з ним не роблять.
Кожна людина має безліч шансів відкрити в собі талант,щось нове ,розвивати себе в цьому житті.Часто люди не працюють над собою,тому,що бояться,що у них може не скластися з новим захопленням,але частіше всього -це просто прояв неробства,за яке потім людина повинна платити .
Тому не варто боятися почати чимось займатися!Танцюйте,співайте,малюйте,просто любіть це життя і наповну насолоджуйтеся ним!Кожного дня ви маєте можливість відкривати в собі щось нове,покращувати старі надбання,розвиватися та вдосконалюватися.Не сидіть на місці,працюйте над собою!Почніть з цієї хвилини!

На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка. 

Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. 

Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. 

Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.