Виписати два словосполучення і зробити синтаксичний аналіз На мою думку, порівняння слова зі зброєю австралійців є цікавим. Ц е своєрідна зброя, здатна нести і добро, і зло. Вона, маючи величезну силу, і вражає, і так само, як бумеранг, повертається до того, хто його кинув, з у стократ збільшеною позитивною або негативною енергією.
Наведу аргументи, що підтверджують слушність цієї думки. Деякі слова здатні на чудеса. Вони надихають людину, розраджують у скрутній ситуації, спонукають на сміливі вчинки й повертаються, зрештою, добром.
В українській літературі є чимало прикладів такого позитивного впливу слова. Згадаймо хоча б епізод з автобіографічної кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», коли колядники виспівують долю малого Сашка. Якщо до хлопчика змалечку зверталися як до героя-козака, який нізащо не кине свого коня, як до вірного побратима, - зрозуміло, що він просто не міг не вирости доброю, щирою й сильною людиною. Посіяні в душу добрі слова надихнули його на творчість, яка збагатила й наш народ.
Ось ще один доказ на користь висловленої тези: необачне слово може мати непередбачувані наслідки й здатне сильно вразити людину, закарбуватися в неї в душу назавжди. Щоб підтвердити цей аргумент, наведу приклад із буденного життя. Досить часто можна побачити картину, коли батьки залякують дитину: «Будеш поводитися погано - віддам міліціонеру!» Усі розуміють несерйозність цих слів. Усі, крім малюка. Страх бути покинутим, недовіра до світу вже оселилася в нього в душі. Минуть роки – і батьки будуть бігати від психолога до психолога зі своєю вже чималою дитиною, якій складно адаптуватися в соціумі.
Отже, силу слова важко переоцінити: воно може стати як джерелом натхнення, так і зброєю зла. Тому маємо відповідально ставитися до кожного слова, розвивати культуру спілкування.
Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася.
Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився.
У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»
Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки.
Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди!