Виписати прислівники, поставити до кожного питання, і написати його належність до певного розряду за значенням. в дужках Наприклад Узимку ( коли?)- часу
Узимку чекай, сподівайся на літо, мій сину. (Є.Гуцало.) Неси в душі напоготові матусин мудрий заповіт! (М.Нагнибіда.) У кожної людини душа щасливо й гордо ожива. (О.Довгий.) Та тут зненацька збудився я. (П.Тичина.) Вгорі на білих поплавках застигли сонячні хмарини. (Д.Луценко.) Сходить сонце стороною і назустріч нам іде. (М.Стельмах.) Чорне хмарище суне повагом. (М.Старицький.) Хай буревій впокорить все навколо, але не моє серце молоде! (М.Гриценко.) Загін, навксач лети! (А.Малишко.) Минули вдосвіта якесь село. За вигоном котило поле вдалеч. (Б.Олійник.) Знов зоря світання стерла сон крилом, цвірінчить горобчик срібно за вікном. (В.Сосюра.) Сидить просмолена ворона в береті сонця набакир. (Л.Костенко.) І лобода одвіку для синиць зарані до зими готує сім’я. (М.Самійленко.)Напевне, знічев’я учора й сьогодні гукають та манять людей верховини. (П.Воронько.)
Людина — це не просто слово. Кожен з нас повинен дотримуватись певних правил, поводитись певним чином, щоб мати змогу гідно назвати себе людиною. Життя коротке, тому потрібно кожен день проживати з жадобою, використовувати всі можливості й радіти кожному ранку. Якщо ти маєш дах над головою й родину, ти вже можеш назвати себе щасливим.
У мене є багато знайомих, які постійно чимось незадоволені. Одні кажуть, що хотіли б мати більший будинок, інші хочуть більшу зарплату, слухняніших дітей, заможного чоловіка та інше. Але я переконана, що, якщо ти здоровий, маєш дві ноги й дві руки, маєш родину, яка любить тебе й цінує, ти повинен щодня дякувати Богу й ні про що не шкодувати, адже є люди, які мріють про таке життя, як у тебе.
Я вважаю, що кожен із нас повинен допомагати людям, які не мають того, що маємо ми. Сто гривень ніяк не позначаться на нашому бюджеті, але вони можуть врятувати життя іншій людині. Не так важко розплатитись за покупки старенької бабусі, яка рахує копійки, щоб заплатити за буханку хліба. Але до ншим не обов’язково повинна бути матеріальною. Ти можеш піднести дитячий велосипед, який мамі з дитям на руках дуже важко винести на п’ятий поверх, і ти вже зробиш її день трохи яскравішим, подаруєш їй привід для усмішки.
На мою думку, ми повинні допомагати не лише один одному, а й природі, тваринам і рослинам. Наш обов’язок — зберегти навколишнє середовище для майбутніх поколінь. Адже не так важко викинути сміття не на землю, а в смітник. Не так важко нагодувати безпритульну собачку, яка бігає в пошуках їжі. Принісши додому замерзле кошеня, ти не зміниш світ, але ти зміниш життя цього кошеняти назавжди. Крім того, ти отримаєш у нагороду вірного друга, який зробить твої будні яскравішими й радітиме тобі, коли ти стомлений приходитимеш додому.
Справжня людина — це та, котра ніколи не залишиться байдужою до інших. Це хлопчик, який допоміг бабусі піднести важкі сумки. Це дівчина, яка щодня ходить до сусіда-пенсіонера, щоб зробити йому укол. Це чоловік, який врятував потопаючого. Це пожежник, на рахунку якого не одне врятоване життя. Навколо нас так багато героїв, про яких не пишуть у газетах і не показують в новинах. Так, вони не зробили нічого надприродного, але до ближньому, тому вже можуть називатися людьми.
Тож ми — люди, і наш обов’язок — не залишатися байдужими до світу. Якщо ти хочеш щось змінити, почни з себе. Передай добро по колу. Разом ми — сила. Ми живемо на одній планеті, і повинні робити її кращою. Я вірю, що в нас все вийде.
А вот примеры из жизни я не могу написать, т.к. моя жизнь не твоя. Я б с радостью.
З іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. Наприклад , важко отримати високий бал з предмета, який протягом всього року не вчив. Хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. Ці люди просто вірять у свою добру вдачу. А якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. Все у них буде добре, все вийде.
Часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. Наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. Саме тому дівчина в нього не з'явиться. Або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. Наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. Або не так вже ця робота йому й потрібна. У підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.
Вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». Щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. Коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. Вона не думає: «а може, не треба?». Людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. По дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. Досягнення мети - це лише результат цієї віри.