Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. у сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. одразу, ще з перших рядків твору видно, що митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. водночас митько – не боягуз. можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати василя кинувся саме він. але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки. скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ митька привабливим та по-своєму оригінальним. мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь. повість «химера лісового озера, або митькозавр із юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди сергія та митька. історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію а замість цього почали полювати на страшного митькозавра. наприкінці твору той виявився простим хлопцем василем, який вирішив розіграти двох друзів. за веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію в. нестайка «тореадори з васюківки».
1. другорядні члени, виділені в реченні для посилення їхнього змісту й значення, називаються: б) відокремленими. 2. відокремлюються: а) лише другорядні члени речення. 3. речення з відокремленим членом: в) зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у день весілля (м. олійник). (відокремлене означення) 4. речення з відокремленим означенням: в) у сатиновій сорочці, у полатаних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною й дітьми (а. шиян). 5. речення з відокремленим неузгодженим означенням: г) юрій яновський – високий, ставний, з вольовим обличчям і розумними очима, то морщить лоба, то ледь помітно усміхається (петро панч). 6. речення, у якому відокремлене означення має додаткове обставинне значення: а) осяяний сонцем, перед вами розкривався зовсім новий світ (о. довженко). 7. речення з відокремленою прикладкою: г) і оксану, мою зорю, мою добру долю, що день божий умивали (т. шевченко). 8. речення з відокремленим додатком: б) нікого тут нема, крім мене й господині (м. рильський). 9. відповідність між реченням і другорядним членом у ньому. 1) налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою соломії (м. коцюбинський). – г. відокремлене означення. 2) нехай мене, кармелюка, в світі споминають (марко вовчок). – б. відокремлена прикладка 10. синтаксичний розбір речення. |замість (прийм.) тополь (іменн.)|, край (прийм.) шляху (іменн.) виросли (дієсл.) металеві (прикм.) щогли (і [|_ _ _|, ═ —]. речення розповідне, стверджувальне, просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим додатком. граматична основа: підмет – щогли; присудок (═) – виросли. другорядні члени речення: обставина місця – край шляху; означення узгоджене (~~~)– металеві; додаток відокремлений (_ _ _) – замість тополь.
