Виписати з тексту частки: Був собі чоловік та такий бідний, що не тільки в будень, а й у свято не було чого їсти. А дітей мав багато.
От той чоловік купував хліб, купував, а далі як не стало грошей, пішов до сусіда позичати жита — так і в того обмаль було. От він і каже:
— Будь ласкав, чоловіче добрий, дай хоч на один, на два хліби чого-небудь, поки я розстараюсь на грошенята та куплю собі.
От той сусід дав йому трохи жита; той подякував, узяв і пішов до млина. щоб його змолоти. Змолов те жито, йде назад, несе борошно в торбині та й думає:
— Господи Боже милосердний, змилуйся наді мною грішним і пошли мені щастя при моїй лихій годині! Коли б я знайшов тепер хоч карбованців два-три, і того було б з мене: все б таки не дав дітям.

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?

Дуже близькою частиною мови є дієприкметник

вказуе на ознаку

запаху (п’янкий, запашний),

кольору (білий, зелений),

віку (старенький, давній),

розміру (величезний, середній),

матеріалу (діамантовий, дерев’яний),

якості (твердий, гнучкий),

принадлежності (зятів, сестрин),

простору (далекий, близький),

часу (ранній, вчорашній)

внутрішні властивості (добрий, щедрий),

зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),

ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю

Перша вчителька – важлива людина в житті кожної людини. У певному сенсі її навіть можна порівняти з батьками дитини. Саме від неї дитина отримує найбільш цінну інформацію у своєму житті, завдяки першій вчительці дитина нерідко вчиться читати і писати. Приємна пам’ять про першу вчительку супроводжує людину під час всієї решти її життя.

З нею зазвичай пов’язані лише найкращі емоції.

Якщо говорити особисто про мене та мої особисті думки відносно першої вчительки, можна сказати, що самим виразним почуттям, що відчувається нині мною, є величезна повага до неї.