Наші предки шанували сонце. Його проміння несло світло, тепло й радість. Сонце дарувало врожай, за це йому були вдячні. Як проникало сонячне проміння до домівки? Звичайно, через вікна. Коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. Щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. Тому кожне віконечко було круглим. Пізніше для одного вікна використовували вже чотирискляних кружечки. Чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу. Щоб привернути до вікна увагу, його прикрашали. Спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. Коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. На зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові. Для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складали учетверо. Ножем або ножицями вирізали візерунки. Багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. На шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером. Витинанки були виявом святкової радості. Коли йшли сіяти навесні хліб, наклеювали весняну витинанку. Коли збирали врожай, наліплювали осінню. Якщо в хаті була молода дівчина, на вікні була витинанка, яка про це сповіщала. А там уже й весільна витинанка на шибці з'являлася. Поступово тісно стало витинанкам на вікнах. їх почали наклеювати на полицях, сволоках, стінах. Почали вирізувати витинанки для забавки дітям. Відгомін давньої традиції витинання ми гаємо досі. Хіба ж не бачимо на вікнах дитсадочків і шкіл паперові сніжинки узимку? А паперове мереживо на сучасних книжкових полицях? Орнаменти витинанок трапляються сьогодні на тканинах і шпалерах.
"Чи впливає ім'я людини на її життя?"Часто я чую обурення від своїх друзів, щодо свого імя.То воно їм не подобається, то взагалі батьків звинувачують, а інколи призирають самих людей з таким же самим ім'ям. Я все ж таки вирішив(ла) переконатися в тому чи дійсно ім'я відіграє таку важливу роль в нашому житті? І можу сказати , що так, але не таку роь відіграє імя як ми самі. Ми самі собі створюємо таку перепону щодо свого імя, вважаємо що ми нічого не добємося в житті, що ніхто не стане дружити з нами, чи не знайдемо собі другу половинку і безліч таких проблем ми створюємо собі самі. Я не думаю що імя все ж таки впливає на наше життя, адже свою долю ми вирішуємо самі і не важливо як тебе звати. Але якщо ти полюбиш своє імя то тобі, відповідно, і легше прийдеться в житті. Ти перестанеш соромитись його, і з впевненістю будеш знайомитися з іншими людьми це вже створення свого життя. Можливо ти мрієш стати актрисою, чи співачкою але тобі здається що твоє імя не підходить для сцени і вважаєш це великою проблемою.Ні, це все твоя переконливість, перестань жити такими деталями адже якщо ти маєш талант до цього,то імя тобі абсолютно не заважатиме. Імя для людини і дане для того щоб прикрашати її, щоб відрізнятися серед інших людей. Людина яка має імя вже особлива, а висновок з цього можна зробити один - всі ми особливі. Радійте тому як вас назвали батьки , бо це вже велика честь бути названим непростими людьми а найближчими для вас людьми- батьками. І будуйте своє життя, тому що воно залежить тільки від вас і ніяке імя на нього не впливає.
Коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. Щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. Тому кожне віконечко було круглим. Пізніше для одного вікна використовували вже чотирискляних кружечки. Чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу.
Щоб привернути до вікна увагу, його прикрашали. Спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. Коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. На зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові.
Для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складали учетверо. Ножем або ножицями вирізали візерунки.
Багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. На шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером.
Витинанки були виявом святкової радості. Коли йшли сіяти навесні хліб, наклеювали весняну витинанку. Коли збирали врожай, наліплювали осінню. Якщо в хаті була молода дівчина, на вікні була витинанка, яка про це сповіщала. А там уже й весільна витинанка на шибці з'являлася.
Поступово тісно стало витинанкам на вікнах. їх почали наклеювати на полицях, сволоках, стінах. Почали вирізувати витинанки для забавки дітям.
Відгомін давньої традиції витинання ми гаємо досі. Хіба ж не бачимо на вікнах дитсадочків і шкіл паперові сніжинки узимку? А паперове мереживо на сучасних книжкових полицях? Орнаменти витинанок трапляються сьогодні на тканинах і шпалерах.