виписати з творів художньої літератури 6 узагальнено-особових речень(з "Кобзаря" Т. Шевченка, з байок Л. Глібова, з афоризмів Г. Сковороди). Виділити в них головний член. ​

Я змінююся!

Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. 
Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. 
Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. 
Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. 
Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. 
По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури.
По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. 
Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.

Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом – марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків. Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили. Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя. Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини.