Випишіть безособові речення, знайдіть у них головний член, поясніть його морфологічне вираження. 1. Проса покошено (М. Рильський). 2. Мело, крутило, скаженіло, огортаючи присмерками весь край (О. Гончар.). 3. Надворі було тихо, як у хаті (І. Нечуй-Левицький). 4. Я слухаю ці розмови під дубом, і так мені чогось робиться тоскно, так жалко, що світ споганіє, поки я виросту, і не буде вже сінокосу тоді, ні риби (О. Довженко). 5. Сіро і сумно ставало на заході сонця (М. Коцюбинський). 6. Далеко за річкою горіло і в шибці жевріло, переливалось, палахкотіло (О. Гончар). 7. Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (О. Бойченко). 8. Дітям спочатку було дуже чудно (І. Нечуй-Левицький). 9. Між будинком та брукованою вулицею розбито мальовничий палісадник (Іван Ле). 10. Знов повіяло в душу весною, хоч кругом ще біліють сніги (П. Грабовський). 11. І раптом повстанців не стало (Іван Ле). 12. Кілька днів підряд мело дрібненьким колючим сніжком (В. Козаченко). 13. Човна струснуло, поставило майже сторчма, потім знову кинуло (О. Гончар). 14. Тільки блискало у хмарах та ревіли із гір потоки (П. Тичина). 15. Тріском, тупотом, гуркотом стрясло всі поверхи (О. Гончар). 16. І не було в мене ніякої думки в голові (І. Нечуй-Левицький). 17. А об чоловікові не було й звістки (І. Нечуй-Левицький). 18. Святі ворота взято на ланцюг (Л. Костенко). 19. Хлопців ніде не видно (Є. Гуцало).
У нас у дворі стоїть криниця.
Вона старенька, але не дивлячись на це, вона дуже глибока. Вода в ній завжди прозора і прохолодна.
Саме тому мені не дозволяють одразу пити воду з криниці. Я дуже рад/а, що у моєму дворі є така криниця.
Варіант Б
Мамині очі
У моєї мами найгарніші очі на світі. Вони схожі на польові квіти - волошки. Мамин погляд лагідний, теплий, щирий. Він завжди світиться любов'ю до мене і всієї родини. Від матусиного погляду стає затишно на душі. Але інколи, коли я не слухаюсь, очі мами стають сумними. Міняється навіть їх колір - з волошкових вони стають сірими. І тоді мені хочеться виправитися, щоб мамин погляд став знову веселим.
Объяснение:
надеюсь
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.