(Випишіть прикметники. Виконайте їх морфологічний розбір)
Глеястий берег переходив у зелений, засланий споришевими килимами, моріжок*. Тут, на спориші, і викачувалися купальники, гріючи ребра проти чарівного сонечка. Далі за моріжком стояла могутня стіна сторічних берестків. Ніяке дерево не шумить так журливо, як старі берести. На вербах листя м’яке, ніжне, навіть лагідне. І шум вербовий ніжний і лагідний. Жерстяне дубове листя у вітровій викрешує іскри, в його шумі гнів, завзяття, наступальний порив. І дуби не шумлять — гудуть. А берести, старі меланхоліки, беруть серце в полон, сповнюють солодкими болями, заносять бознакуди, аж плаче те серце — і не знати від чого: від туги, від щастя чи поривань
Він ніколи не соромив своє звання гімназиста негідними вчинками.
Раптом вона відчула несильний поштовх в спину.
Не сильний вітер поскидав з дерев останні листя.
Є такий отруйний гриб, який зветься опеньок несправжній.
Дмитра не можна вважати не справжнім товаришем.
Вона людина непрацьовита і несерйозна, тільки про розваги і думає.
Якби не працьовита бригада, цех ніколи б не виконав річний план.
Яке саме не смачне блюдо ти їв?
Не зважаючи на те, що деякі вважають авокадо несмачним, воно дуже корисне.
Що краще, зберегти нещасливий шлюб, або розлучитися?
Чи можна сказати, що вона не щаслива?
Я вважаю, що Микита зробив непоганий вибір.
Це не погана пісня, але дуже сумна.
Виявилось, що він був нерідним сином того Дмитра Петровича.
Це місто мені не рідне, але я його дуже любою.