..воно проросло під дбайливим сонцем, але потім сталося непередбачуване: побачивши зелену травинку бабуся вирвала її, подумавшм, що то бур"ян травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках. влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".
Одного ясного дня, дiдусь сiяв восени пшеницю. Потiм раптом подув вiтер, почав моросити дощик i дiдусь вирiшив скорiше сховатися в свiй теплий будиночок. Але одне зернятко видув вiтер i воно опинилося зовсiм одне в грудцi землi, яке пролежало там доти, доки не прийшла весна. Пролежавши пiд землею усю сувору зиму, маленьке зернятко набралося сил, тепла та проросло. Дiдусь,вийшовши на огород здивувався. Звiдкиля ж узялося тут зернятко,яке так жваво проросло. Дiдусь дбав про це ще зовсiм маленьке зернятко. Згодом наступило тепле та сонячне лiто. За лiто маленьке зерно пiдросло та росплодилося. Так i простоявши майже все лiто великi пагони пшеницi, були скошанi дiдусем.Вiн iх перемолов та морозною зимою ласувавши смачними пирiжками дивився на пустий огород, який незабаром буде знову проросший золотистою пшеницею!
травинка полетіла і знов проросла в землі, де її ніхто не бачив, в чагарниках.
влітку сільські хлопчаки вирішили сходити на озеро покупатися, і знайшли чарівну квіточку, яка колись була жахливим зерням. всі милувались, не могли намилуватися, тоді всі вирішили назвати цю квітку "надією", як називалося їхнє село, відтепер ця дивовижна квітка стала окрасою і візитною карткою села "Надія".