Випишіть речення з дієприслівником зворотом та одиничним прислівником. Поясніть поставлені розділові знаки. - Знайдіть речення з дієприкметниковим зворотом.Зробіть його синтаксичний розбір.
Папа Іван Павло ІІ назвав її «маленькою великою жінкою». Хто ж вона? Це мати Тереза – одна з найвідоміших черниць у всьому світі Вона прожила майже століття зробивши за життя величезну, кількість добрих справ. ЇЇ справжнє ім’я – ГоджеБояджіу, що в перекладі на албанську мову означає квітка. Агнеса народилася в багатій сім’ї а допомагала все життя бідним.

У 12 років прийняла обітницю черниці. Переймаючись бідністю голодом стражданнями й смертю людей вона вирішила стати місіонеркою. У 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей, що помирали. Пізніше – притулок для тих, хто страждає на хворобу проказа, Дитячий будинок непорочного серця, хоспіс, лепрозорій. За доброчинну діяльність мати Тереза отримала понад 120 нагород, серед яких Нобелівська премія миру.. «Життя таке чудове – не змарнуй його!» - повчала мати Тереза.

Мати Тереза й принцеса Діана дружили. Під час останньої зустрічі в 1997 році вони разом молилися.Тримаючись за руки ішли вулицями Нью-Йорка. Ці дві жінки займалися благодійністю даруючи любов людям. Принцеса Діана допомагала хворим на СНІД, онкохворим, особисто брала участь в операції із розмінування Анголи, вела активну діяльність щодо заборони протипіхотних мін.

Доброта і милосердя - багатоликі. Потреба в них повсякчасна. Тепло й душевна доброта віддані людям обов’язково повернуться до вас. Ми, люди послані на землю, щоб примножувати добро й красу, творити земний рай.

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.

Лінощі- це головний ворог продуктивності.Щоб позбутися лінощів требя побороти свій розум та просто почати і робити. Треба переконати себе , що цю справу , або цю дію необхідно зробити , бо без неї далі нічого не вийде. Навіть , якщо дія дуже незначна , але ви знаєте , що її треба робити , то краще її зробити не жалкуючи часу.
Також , лінь породжується через те , що ми не відпочиваємо , зокрема не висипаємось. Бездіяльність не може бути у житті. Навіть коли ми спимо та відпочиваємо , наш організм все одно працює.