Випишіть речення з іменниками, у яких допущено помилки в закінченнях орудного відмінка, виправте їх, користуючись складеним алгоритмом, словником, довідковою літературою й електронними ресурсами тощо. ЗА ДО МАНДРІВ
Біжать стежки знайомі, що пахнуть споришом. Вертаються додому — у спеку чи з дощєм. Вони біжать до лісу, до повноводних рік. А з ними ти — це звісно! — невтомний мандрівник. Є кожному стежина — на втіху вибирай. Одна лиш Батьківщина,— один у тебе край. І ти ще змалку з нею зріднився назавжди. Біжать стежки земльою під рідною орною, І ти по них іди.
Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.
Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата. Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова. Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами.
З того часу запанувала в Українській мові гармонія.