Випишіть слова у дві колонки: 1) з наголосом на другому складі; 2) з наголосом на першому складі. Начинка, русло, его, оптовий, боязнь, ваги, обруч, олень, випадок, тризуб, адже, курятина. • З перших букв виписаних слів складіть приказку.

Було це одного разу, в країні Української мови. Було в тій країні багато-багато мешканців. Про них знаю усі дітлахи.
У самому центрі країни жили Підмет і Присудок. Жили вони у замку. Підмет як голова усіх, годині завжди пихатий, відкликувався на "хто?" і "що?". А присудок завжди за ним, як хвостик бігає і відкликується на "що робить підмет?". Кожен мешканець не дуже поважав присудка за його манери, а був він дуже пихатий, хоть і не займав високого місця.
Замок у них був просто величезний, але все-таки його охороняли три могутніх охоронця. Першим із них був Означення, завжди зі всіма або узгоджувався або неузгоджувався. Також поважно відкликався на "який?", "чий?" і "котрий?".
Другою була Обставина. Про неї я можу скласти цілий твір, тому що вона мала багато характерів, та відкликалася на багато питань. Третім був Додаток. Він мав дуже погані риси. Деколи він був прямий, а деколи непрямий і звісно як молодший брат Обставини відкликався на багато питань.
Біля замку жили самостійні і службові частини мови, але найбільше із них виділялися два брата близнюка: дієприслівник і дієприкметник. Вони завжди були дуже неслухняними. Деколи дієприслівник маскувався під присудка, тому його частенько путали із ним, а його брат близнюк під означення. Коли дітлахи намагалися їх знайти, вони завжди або плутали їх або зовсім не могли найти.
А одного разу сталося так, що коли один маленький хлопчик намагався їх знайти, вони сховалися настільки добре що він подумав що їх не існує. Дієприкметник і дієприслівник образилися, після чого їх сам підмет, який був дуже злим.
Після цього випадку братики близнюки перестали ховатися, але їх до цих під важко знайти дітлахам.
P.S. ору, что за задания пошли...мне такого в школе никогда не задавали)

Девочка Полина получила двойку и стеснялась об этом сказать. Тогда она решила соврать маме.
-Привет мам!
-Привет доченька, как день как оценки?
-Нормально - соврала девочка.
- А почему ты такая грустная - поинтересовалась мама.
-Я шла домой и поранила коленку - снова соврала Полина.
Но мама нахмурилась и строго посмотрела на девочку.
- Снова двойка?
-Да - скромно ответила Полина.
- Или в комнату и исправляй! - строго приказала мама.
- Ладно.
После этого разговора Полина стала гораздо лучше учится и больше никогда не врала матери.