Випишіть сполучення слів у три колонки залежно від того, як пишеться частина сполучника, що в дужках: 1) разом; 2) окремо; 3) через дефіс.
Ненаб(то) вже ніч, тож(то) й думав він, дарма(що) не козак, тим(то) і часу
нема, (про)те мовчу, сміх та(й) тільки, ото(ж) усе зваж, тільки(но) приніс,
(тим)часом як усі мовчали, хоч(би) хто один, якби(то) сам, все(ж) прийду,
як(би) не тин, ніби(то) якийсь палац, отож(бо) не будьмо злі, коли(б) сидів тут,
та(ж) згодиться, тому(що) важливе, тому(то) і звернувсь до них, то(ж) будь
розумним.
Ключ. В останньому слові кожного сполучення підкресліть останню букву. З цих
букв прочитаєте закінчення вислову Олександра Олеся: “О слово рідне! Орле скутий! …!”

Найперший обов’язок щодо суспільства — це мати власну громадянську позицію. На мій погляд, усі інші громадянські обов’язки беруть свій початок саме звідси. Кожна людина повинна брати участь у демократичних виборах. Кожен повинен зрозуміти, що виконання суспіль­ної роботи не є чимось виключним, наприклад, у тій же Європі. Ось і нам треба згадувати батьківський і дідівський досвід громадської роботи. А втім, порівняно з ними ми знаходимося в кращому становищі: нас ніхто ні до чого не примушує. Навіть до юнаків та дівчат може стати тут у пригоді, адже наша молодь — це комунікабельні, завзяті, сильні люди.

Є ще один важливий громадянський обов’язок — поважати іншу людину як неповторну, єдину у світі осо­бистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що той є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсо­лютно здоровим. На жаль, взаємоповазі на рівні всього суспільства ми ще тільки вчимося.

P.S - можна дещо забрати з тексту.

У житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. Ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. У певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.

На жаль, далеко не всі жителі України в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. Яким би не був нинішній національний підйом в Україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. Саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті віддають перевагу саме російській, а не українській мові. Через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. Що ж ми тоді будемо робити? Які будуть наслідки цього? Це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі.

Отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? По-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. Це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. По-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. Крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. Ми втратам і це теж.

Але найголовніше, що всі ми можемо втратити у зв’язку з втратою рідної мови – це українська державність. Ні для кого не секрет, що навіть у сучасному глобалізованому світі є деякі важливі ідентифікаційні речі, які відрізняють одні народи від інших. І в нашому випадку такою річчю є мова. І якщо у нас її не стане, може постати питання: а чим взагалі українці відрізняються від сусіднього великого народу? І за цим впевнено послідує повна втрата державності, тому що внятної відповіді можна і не знайти. Наслідки втрати державності можуть бути надзвичайно серйозними.

Підбиваючи підсумки, хотілося б сказати, що наслідки втрати рідної мови, української мови, будуть катастрофічними для нашого народу. Саме з цієї причини рідну мову слід берегти, розвивати, прищеплювати молоді і як можна частіше використовувати в побуті і де б то не було ще.