ответ:Коли я вперше почула її пісні, то одразу закохалася в них. І коли мені, ще школярці тоді, сказали, що співає американка – я не повірила. Вслухалася в її тонкий, чистий та прозорий голос, і лише легкий акцент видавав закордонну співачку. Творчість Квітки не перестає дивувати мене й сьогодні, кожного разу я відкриваю її по-новому, а її пісня надихає. У ній все – ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, якась первісна гармонія і спокій. Тут немає пафосу і позірної риторичності. Її голос звучить плавно, без напруги і надмірності, але в ньому повно життєвої сили і крику душі. А коли слухаєш її пісні, то завжди відпочиваєш і наповнюєшся почуттям любові й… туги, немов наслідуючи символічні слова пісні «Два кольори», де любов і журба завжди поряд. Навіть весела пісня у неї звучить тужливо-сумно. У цих піснях – вся Квітка Цісик, емоційна, сильна, вольова. Ця сила духу передається всім, і її голос неможливо не слухати. Якась космічна скорбота і туга, яка так властива українському народу, розлита у її піснях.
Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
ответ:Коли я вперше почула її пісні, то одразу закохалася в них. І коли мені, ще школярці тоді, сказали, що співає американка – я не повірила. Вслухалася в її тонкий, чистий та прозорий голос, і лише легкий акцент видавав закордонну співачку. Творчість Квітки не перестає дивувати мене й сьогодні, кожного разу я відкриваю її по-новому, а її пісня надихає. У ній все – ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, якась первісна гармонія і спокій. Тут немає пафосу і позірної риторичності. Її голос звучить плавно, без напруги і надмірності, але в ньому повно життєвої сили і крику душі. А коли слухаєш її пісні, то завжди відпочиваєш і наповнюєшся почуттям любові й… туги, немов наслідуючи символічні слова пісні «Два кольори», де любов і журба завжди поряд. Навіть весела пісня у неї звучить тужливо-сумно. У цих піснях – вся Квітка Цісик, емоційна, сильна, вольова. Ця сила духу передається всім, і її голос неможливо не слухати. Якась космічна скорбота і туга, яка так властива українському народу, розлита у її піснях.
Объяснение:
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.