Випишіть з другого абзаца прислівники, які відпові такій схемі.
∩ ^
∩ ^^
¬ ∩
¬ ∩ ^
стояли колись в україні цілі чумацькі села. i вельми не схожі були вони на всі інші своїм розташуванням, забудовою. садиби переважно починалися від поля й спускалися до яру.
оселю свою чумаки обов'язково обносили високою загатою: затишно й тепло від неї узимку. хати були неодмінно дубові, у зруб. та весело розмальовували когутиками, квітами, виноградом і вазонами. на грубі, комині теж красиві узори. коло вікон, попід стелею хмельками малювали. а знизу стіни до вікон мили й змазували білком (особливо перед святами), щоб блищало.

Осінь дає нам не менше можливостей для складання букетів, ніж весна або літо. звичайно, вже немає багатьох квітів, не побачиш, наприклад, тюльпанів і нарцисів, але є красиві осінні листя самих різних забарвлень, а також хризантеми, айстри, осінні левкої, нігтики, резеда, гладіолуси. з усіх перерахованих квітів я використала для свого осіннього букета айстри за їх велика різноманітність кольорів - тут і білі, і жовті, рожеві, червоні, кремові, лілові, і навіть фіолетові. та й суцвіття айстри дуже різноманітні: плоскі, схожі на квіти, то сферичні або махрові, схожі на троянди чи хризантеми. до речі, хризантеми - справжні осінні квіти, і вони особливо придатні для осінніх букетів: білі, червоні, рожеві, фіолетові кулі їх суцвіть в букеті особливо ефектно і барвисто. а як у розмові про осінній букет обійтися без згадки осіннього листя? з них одних можна скласти дуже чарівну композицію, якщо використовувати червоні листя осики, золоті листочки берізки, зірочки - листя клена або жовто-зелено-коричневі листочки горобини на гілочці з яскраво-червоними кетягами ягід. ще у своєму букеті, або композиції, можна використовувати і інші частини рослин: сухі гілочки цікавої форми, очерет, кулі кульбаб, покриті лаком для волосся, сухі парасольки безсмертника і багато іншого. головне, щоб у упорядника букета були фантазія, уява! как то так )

Відповідь:

Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті,  його не можна прожити двічі. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром  залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб  отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення.

Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів. Так, людське життя… Воно неповторне та звичне, радісне й сумне,  сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх  мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні.

Пояснення: