Людина живе звичайним життям і навіть не задумується - вона творець чи руйнівник. Звісно більшість людей робить багато доброго, але чи не задумувались ви для кого ? Для планети чи для себе ?
Кожного дня людина вирубує мільйони дерев , вбиває безневинних тварин чи забруднює навколишнє середовище. Тому важко сказати що людина творець.
Якщо ви скажете що людина руйнівник то будете абсолютно праві.
Але якщо подумати бувають і такі люди, які наперекір всьому стараються зберегти те що в нас ще залишилось.
Тому людина може бути і творцем, і руйнівником. І тільки нам обирати ким нам бути !
Кожного, хто потрапляє на подвір'я музею-заповідника «Козацькі могили», вражає і зачаровує споруда Георгіївської церкви. Ця церква була побудована в стилі українського бароко, поширеному на Україні в XVII—XVIII ст. Фасад у вигляді великої, заповненої іконостасом арки, звужується двома хвилястими ступінцями вверх, оздоблений бароковими волютами і завершений невеликою банею та хрестом. Вузькі, видовжені вікна і двері двох малих балконів по боках арки додають більшої стрункості цій 28-метровій споруді. Зверху будівлю логічно завершує хрест, встановлений над центральною банею.
Дві складові частини церкви — власне церква та бабинець — знаходяться під відкритим небом.
Усередині арки — одноярусний іконостас з царськими вратами та бічними дверима. Зверху в арці знаходиться намальована І. Їжакевичем картина «Голгофа».
Іконостас виконаний у червоних та чорних кольорах, що символізують кров і траур. Під іконами — зображення георгіївських хрестів — символів військової доблесті.
Церква завершується п'ятьма куполами з овальними, видовженими банями.
Оригінальність споруди полягає ще й в тому, що вона триярусна: церква Параскеви, церква св. Георгія та церква Бориса і Гліба.
Будівля має чудову акустику. Цьому сприяють вмуровані у стіни та стелю жерлами назовні гільзи артилерійських снарядів, які виконують ту ж роль, що й глиняні голосники у давньоруських храмах.
У січні 1990 року в Георгіївській церкві на прохання віруючих поновл
Объяснение:
Людина живе звичайним життям і навіть не задумується - вона творець чи руйнівник. Звісно більшість людей робить багато доброго, але чи не задумувались ви для кого ? Для планети чи для себе ?
Кожного дня людина вирубує мільйони дерев , вбиває безневинних тварин чи забруднює навколишнє середовище. Тому важко сказати що людина творець.
Якщо ви скажете що людина руйнівник то будете абсолютно праві.
Але якщо подумати бувають і такі люди, які наперекір всьому стараються зберегти те що в нас ще залишилось.
Тому людина може бути і творцем, і руйнівником. І тільки нам обирати ким нам бути !
Объяснение:
Кожного, хто потрапляє на подвір'я музею-заповідника «Козацькі могили», вражає і зачаровує споруда Георгіївської церкви. Ця церква була побудована в стилі українського бароко, поширеному на Україні в XVII—XVIII ст. Фасад у вигляді великої, заповненої іконостасом арки, звужується двома хвилястими ступінцями вверх, оздоблений бароковими волютами і завершений невеликою банею та хрестом. Вузькі, видовжені вікна і двері двох малих балконів по боках арки додають більшої стрункості цій 28-метровій споруді. Зверху будівлю логічно завершує хрест, встановлений над центральною банею.
Дві складові частини церкви — власне церква та бабинець — знаходяться під відкритим небом.
Усередині арки — одноярусний іконостас з царськими вратами та бічними дверима. Зверху в арці знаходиться намальована І. Їжакевичем картина «Голгофа».
Іконостас виконаний у червоних та чорних кольорах, що символізують кров і траур. Під іконами — зображення георгіївських хрестів — символів військової доблесті.
Церква завершується п'ятьма куполами з овальними, видовженими банями.
Оригінальність споруди полягає ще й в тому, що вона триярусна: церква Параскеви, церква св. Георгія та церква Бориса і Гліба.
Будівля має чудову акустику. Цьому сприяють вмуровані у стіни та стелю жерлами назовні гільзи артилерійських снарядів, які виконують ту ж роль, що й глиняні голосники у давньоруських храмах.
У січні 1990 року в Георгіївській церкві на прохання віруючих поновл